Протягом останніх днів Україну сколихнули кілька надзвичайних подій, під час яких зловмисники брали заручників.
У Луцьку чоловік захопив автобус з людьми, а в Полтаві ще один зловмисник захопив у заручники поліцейського.
Особливу увагу у випадку з Луцьком звернули на дії президента Володимира Зеленського, який виконав умову терориста і записав відеозвернення в обмін на звільнення заручників.
Однак мало уваги приділяють діям правоохоронців, які несуть найбільшу відповідальність у подібних ситуаціях.
Факти ICTV розповідають, як діяла українська поліція під час захоплення заручників і які були проблеми.
Захоплення заручників і дії поліції
Однією з найрезонансніших подій останніх днів в Україні стало захоплення заручників в автобусі в Луцьку. 21 липня приблизно о 9.40 на Театральній площі пролунали перші постріли, а десь о 9.52 терорист Максим Плохой (Кривош) відкрив вогонь вдруге.
Поліцейські дізналися про заручників в автобусі незадовго до того, як пролунали перші постріли. Відповідний дзвінок надійшов до них о 9.25.
Незадовго після захоплення автобусу правоохоронці оточили його, згідно з інструкцією Міністерства внутрішніх справ в дію ввели спеціальний оперативний план Заручник. Після цього дії відбувалися згідно з цим планом, а також за вказівками керівника відповідної операції.
На місце події почали прибувати переговорники та психологи. Приїхав навіть очільник МВС Арсен Аваков.
Читайте:
Підключили вертоліт: під Полтавою продовжують пошуки злочинця з гранатою
Кривош пив заспокійливе, а люди плакали: заручниця про теракт у Луцьку зсередини
Полковник Шиян на волі, терорист утік: що відомо про захоплення заручника в Полтаві
З терористом почали вести переговори. Намагалися з’ясувати, чи варто спробувати штурмувати автобус, чи виконати його вимоги, чи взагалі адекватні вони і який шанс, що він відпустить заручників.
Терорист нагадував про свої наміри, періодично відкриваючи вогонь та кидаючи вибухові пристрої з автобусу. Перших результатів переговорів вдалося досягнути близько 19.00, коли зловмисник погодився отримати воду для заручників.
Після дзвінка глави держави зловмиснику, вдалося домовитися про звільнення трьох заручників. Після того, як Зеленський опублікував відео, на якому виконав вимогу, всіх заручників відпустили.
Правоохоронці ж почали штурм, під час якого затримали Плохого. Тоді особливу увагу звертали на те, що терорист здався сам і потреби у штурму не було.
Однак наступного дня заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявив, що зокрема світлошумову гранату застосували для того, що подавити волю чоловіка.
23 липня вже у Полтаві чоловік, погрожуючи гранатою, взяв у заручники співробітника карного розшуку, якого згодом обміняв на іншого правоохоронця.
Він вирішив втекти від правоохоронців на авто, взявши заручника з собою. Поліцейські переслідували його і готувалися до найгіршого розвитку подій.
Водночас зловмисник вимагав звільнити його від кримінальної відповідальності, а після того, як зрозумів, що цього не станеться, відпустив правоохоронця та втік до лісу. Нині досі ведуться його пошуки.
Професіонали чи профани
Увагу на дії правоохоронців у таких ситуація почали звертати вже після того, як до лісів втік зловмисник з Полтави. Звичайно, це не означає, що його не знайдуть і не притягнуть до відповідальності.
Однак сам факт того, що він втік вселяє певну недовіру до поліцейських і змушує сумніватися в їх професійності.
У коментарі Фактам ICTV заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко сказав, що загалом дії правоохоронців у цих випадках можна вважати успішними.
– Якщо ми говоримо про Луцьк, то це було перше захоплення заручників, здійснене в тверезому стані фанатиком, який висував не економічні чи якісь особисті вимоги, а політичні. Тому – зважаючи на відсутність практичного досвіду – операція була успішною, – каже Петренко.
Однак не обійшлося і без певних проблем, які ми побачили під час проведення операції.
За словами Петренка, операцію зі звільнення заручників мала б проводити Служба безпеки України, а Нацполіція – забезпечувати охорону периметру.
– Фактично, саме це призвело до курйозного моменту, який відбувся наприкінці – коли відбулось “подвійне” затримання терориста. Імовірно, – брак комунікацій між силовиками призвів до того, що кожна служба почала виконувати свої протоколи, які наклались одне на одного, – розповідає заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму.
Він також вважає, що присутність перших осіб під час подібних операцій, негативно позначається на їхньому проведенні. Адже самооцінка терориста лише підвищується, а також створюється ефект доміно.
Звичайно, вплинуло на це і рішення Зеленського поспілкуватися з терористом, і приїзд міністра внутрішніх справ Арсена Авакова на місце події. Це може стимулювати “послідовників” зловмисника, які також очікуватимуть прибуття міністра або дзвінка глави держави.
У коментарі Фактам ICTV екс-керівник головного слідчого управління СБУ Василь Вовк заявив, що на операцію в Луцьку можна дивитися під різними кутами, але головне – її результат.
– Якщо брати виключно результат, то спрацювали на відмінно, але якщо проаналізувати всі дії і ці “виставкові” захоплення, вибухи – це не правоохоронна складова.
Як хто на цю операцію дивиться. Я вважаю, що головне – люди залишилися живі і здорові, – говорить Вовк.
У випадку Полтави також не обійшлося без проблем. Наприклад, заміна одного заручника на іншого.
– Не зрозуміло, навіщо змінювали заручника? Чим вища посада заручника – тим більший статус самого злочину і увага громадськості. До речі, сам по собі полтавський випадок докорінно відрізняється від луцького.
Хоча – ймовірно – модель поведінки із захопленням заручника полтавський злочинець почерпнув із волинського випадку. І як на мене, незатримання полтавського злочинця, – це також виклик для системи безпеки, – каже Петренко.
Звичайно, для багатьох “експертів” одна куля зі снайперської гвинтівки була б набагато швидшим і безпечнішим вирішенням ситуації.
На думку Петренка, тривалі переговори навпаки дали змогу трохи розрядити ситуацію, усвідомити терористу наслідки його дій і піти на певні компроміси. Наприклад, виконали лише одну вимогу Плохого перед тим, як він відпустив заручників, хоча на початку він вимагав двох речей.
– Межі досконалості, звичайно, не існує. Але фактору успішності подібних операції із заручниками сприяє відсутність у нас традицій “терористів-смертників”. Тобто, які б люди не брали заручників, вони все одно очікують залишитись живими, – говорить експерт.
І нашим правоохоронцям потрібно робити не лише позитивні висновки з цієї історії, адже в інших країнах одне невдале рішення призводило до численних жертв.
У світі не без провалів
Донині в Україні не було подібних терактів, однак це не означає, що успіх у Луцьку має затьмарити правоохоронцям розум. Через те, як була вирішена ситуація, потрібно готуватися до чогось подібного найближчим часом.
Хоча всі сподіваються, що інших захоплень заручників не буде, таку можливість не можна виключати.
За словами Вовка, підготовка до подібних ситуацій у нас ведеться постійно. Однак залежно від результату ми б могли поставити їхню професійність під сумнів.
– Якби він (Плохой, – Ред.) через годину почав вбивати заручників, то у нас була б зовсім інша риторика. Ми б казали, що потрібно було ліквідувати зловмисника, штурмувати автобус.
Не можна порівнювати інші країни, інші спецпідрозділи. Наші слідчі, експерти, оперативні працівники в багатьох випадках кращі за наших іноземних колег, – каже він.
І в інших країнах, де ретельно готуються до реагування на такі події, операції зі звільнення заручників переростали у масові стрілянини, які призводили до загибелі як терористів, так і невинних людей.
У 1972 році у німецькому місті Мюнхен під час Олімпійських ігор вбили двох членів ізраїльської олімпійської команди, а інших взяли у заручники.
Після невдалих переговорів було вирішено піти на штурм. Однак спроба звільнити заручників виявилася невдалою і переросла у справжню різанину.
Усіх заручників та правоохоронців вбили, вижили лише троє з восьми терористів, яких невдовзі заарештували.
У листопаді 1979 року іранські студенти захопили посольство США у Тегерані. Багатьох заручників тоді відпустили, однак в руках терористів досі залишалися 52 людини.
Тривалі переговори не дали змоги звільнити заручників і було ухвалено рішення про силове звільнення людей. Та ще до початку операції три гелікоптери відмовили, що призвело до її згортання.
Навіть ці кілька прикладів показують, що будь-яка підготовка не є ідеальною і завжди можуть бути жертви, навіть якщо рішення, по суті, було правильним.
Нам пощастило, що ніхто не постраждав під час ситуацій в Луцьку та Полтаві. Але вирішувати все мають СБУ та правоохоронці, а не політики.
– У нас політика проковтнула кримінальну юстицію і все з нею пов’язане. І ми під кутом політики всі ці питання розглядаємо: органи, події, операції. А політику туди пускати взагалі не потрібно, – вважає екс-очільник головного слідчого управління СБУ.
Нині українським спецслужбам потрібно проаналізувати помилки і враховувати, що не завжди можна буде розраховувати на міністрів або президента.
Наші спецпідрозділи навчені діяти у таких ситуаціях не гірше спецпризначенців багатьох інших країн світу. Просто не потрібно влаштовувати з цього шоу.
Владислав Бомбела
Джерело:
fakty.com.ua
