Війна на Донбасі: Українські військові вийшли з Луганського аеропорту

Після ескалації сепаратистських заворушень на Луганщині, коли 6 квітня захопили Луганське СБУ, а 7 квітня проголосили створення так званих республік, українська влада ухвалила рішення перекинуті до аеропорту з’єднання аеромобільних військ України. Це було потрібно, щоб не допустити захоплення аеропорту, який міг стати воротами для перекидання військових сил РФ на Донбас повітряним шляхом, зокрема військової авіації для так званого ополчення.

О 1:00 ночі 8 квітня десантники львівської 80-ї аеромобільної бригади отримали наказ взяти під охорону аеропорт. Одна аеромобільна рота – 10 одиниць БТР-80 – здійснили 400-кілометровий марш. О 13:00 того ж дня Луганський аеропорт був зайнятий українськими військовими – десантники заходили в ЛАП через Луганськ.

Після цього деякий час летовище ще приймало та відправляло чартерні рейси. Проте 11 червня 2014 року у зв’язку з інтенсивними бойовими діями аеропорт закрили.

14 червня 2014 року сталася одна з найстрашніших трагедій під час російсько-української війни. Під час конвою до ЛАП трьох транспортних літаків Іл-76, одному з них вдалося здійснити посадку, другий при спробі сісти підбили російські найманці – загинули 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. Третій літак змінив курс і повернувся назад, після чого авіасполучення з аеропортом було припинене.

Після припинення авіасполучення в аеропорту перебувало 16 БТР-80, 7 БМД-2, 6 мінометів 120 калібру, 6 одиниць Зу-23-2 та декілька ГАЗ-66, 350–370 бійців особового складу – підрозділи 80-ї бригади, інженерно-саперна рота, частина розвідувальної роти 1 ОТБр, зведена рота 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Причому знаходилися вони в ЛАП в повному оточенні проросійських бойовиків.

В середині липня 2014 року командування сектору «А» прийняло рішення про розблокування Луганського аеропорту. Пробиття коридору дозволило забезпечити захисникам аеропорту постачання боєприпасів та продовольства.

Як розповідав Герой України, генерал-майор Андрій Ковальчук, який тривалий час керував обороною ЛАП, в інтерв’ю АрміяInform, загалом довжина вузла оборони по периметру складала 13 кілометрів.

 

Вперше Ковальчук зайшов туди 1 квітня, але згодом з батальйонною тактичною групою вирушив на Слов’янськ виконувати бойові завдання. Вдруге повернувся до ЛАП у складі рейдового загону 13 липня 2014 року, пробившися вже до оточеного аеропорту для посилення та створення там угруповання.

Спочатку для охорони, а потім вже для оборони аеропорту українці облаштовували окремі позиції, які перетворились на взводні опорні пункти. Потім це був повноцінний вузол оборони довжиною у 13 кілометрів по периметру.

Для створення укріплень бійці використовували, зокрема, цивільний транспорт, який був наявний на літовищі, вибудовували оборону під обстрілами противника, встановлювали мінні поля та інженерні загородження та водночас вели бої з сепаратистами. Найголовніше було облаштувати місця, де можна було б сховатися від ворожих «Градів», обстріли якими велися постійно, як й із гранатометів, мінометів, танків та важкої артилерії, зокрема, системи «Тюльпан» та «Піон».

Угруповання російських військ щодня нарощувалося, кількість артилерійських підрозділів регулярних російських військ біля ЛАП постійно збільшувалася. У підсумку сили противника в десятки разів переважали українські.

Наприкінці літа обстріли український військових в аеропорту здійснювалися російськими найманцями майже щогодини вночі та вдень. Щільність вогню була такою, що на кожен квадратний метр потрапляло по снаряду.

31 серпня 2014 року адміністративна зона була зруйнована. Залишились підвали та руїни. Аеропорт було знищено вщент, тож тримати подальшу оборону не було сенсу.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Перебиті ноги висіли, як ганчірки. Медсестри непритомніли»

За спогадами Ковальчука, спробу захопити аеропорт росіяни здійснили зранку 30 серпня після 2-годинної артпідготовки, але українці штурм відбили.

31 серпня штурм почався знову: з 6-ої ранку артпідготовка, з 9-ої – штурм із трьох напрямків. Українські бійці відбивали атаки росіян до 17 вечора.

Було ухвалено рішення викликати вогонь на себе – по головному корпусу. З радіоперехоплень росіяни довідались про це та відійшли. Українці дочекалися темряви та вийшли у вогневому коридорі завширшки в один кілометр, який їм організували. Відхід розпочали о 21:00 31 серпня, а завершили близько третьої ночі 1 вересня. Йшли пішки, бо вся техніка була знищена, а вже з Георгіївки на Лутугине дістались транспортом 24-ї бригади. Вийшли 130 захисників, також змогли забрати поранених та загиблих. Ще через дві доби український гумконвой зміг вивезти пораненого та вісім загиблих. Лише після цього в аеропорт зайшли росіяни.

Загалом героїчна оборона Луганського аеропорту тривала 146 днів.