До місцевих виборів лишилося три тижні, суперники на фінішній прямій, а у політтехнологів – золоті жнива. Команди кандидатів змагаються у креативі та нових методах завоювання електоральних симпатій. Агітаційна битва ведеться в інтернеті, на телебаченні та на вулицях.
В Україні заведено говорити, що у нас електорат обирає серцем, а не розумом. Цей романтичний евфемізм небажання глибоко занурюватися у політичні процеси і в результаті обрати просто того, хто подобається, активно використовують політтехнологи, намагаючись якомога вигідніше продати кандидата.
— Я переконаний, що якби Олег Винник пішов зараз у мери якогось невеликого містечка, то він вмить переміг би, навіть попри те, що він ніколи нічого не будував, нічим не керував. У нас зараз виборець голосує за обличчя, а не за програму. Можна написати прекрасну, шикарну програму, розписати, який Київ буде чудовим і скільки тут буде мостів, але люди це не читають і обіцянкам у нас вже не вірять, – каже політтехнолог Борис Тізенгаузен.
На відміну від інших кандидатів, кампанія чинного мера почалася у 2014 році. Електорат поставить Віталію Кличку оцінку за результатами його шестирічної роботи. Команда чинного міського голови веде класичну кампанію і поставила на роботу у полях: агітаторів, намети, листівки, газети. На бордах мер-боксер завжди з киянами, це і є його головний передвиборчий лозунг.
На Кличка досі працює відлуння його репутації зірки світового боксу. Звідси і ключові маркери – сила та удар. Віталій майже усюди із закоченими рукавами, цей стиль разом з його вже легендарним карантинним досить шастати політтехнологи подають як образ вольового лідера.
— Перша хвиля бордів у нього була не дуже вдала. Він там на тлі недобудов, на тлі будівельників на мосту. Цю хвилю швидко прибрали. Тому що почали критикувати, мовляв, Кличко, навіщо ті мости, якими дорікають постійно? Коли тебе звинувачують у зв’язках із будівельною мафією, навіщо ти на борди вішаєш недобудови? І він швидко змінив кампанію, став разом з киянами, – розмірковує Тізенгаузен.
Читайте:
Геть гречку, даєш TikTok! Команда Ірини Верещук жартує та креативить. Польоти із парасолькою, ролики у молодіжній соцмережі. У Слуги народу поки достатньо електорального потенціалу, щоб заходити на позитиві. Увесь цей хайп для того, аби підвищити впізнаваність кандидата.
— Верещук хотіли запустити як людину, яка розуміє, що таке робота мера. Але вони пішли в шоу-бізнес. Є у нас чотири рейтинги. Перший рейтинг – впізнаваність, другий – довіра, третій – електоральний, четвертий – антирейтинг. Так от весь цей хайп – це перший рейтинг, – каже президент Центру вивчення маніпулятивних технологій Денис Богуш.
Аудиторія старшого віку навряд чи піде у TikTok дивитися ролики про Верещук, але вірусний меседж, що там Ірина тролить Віталія чули усі.
— Весело, велика фотографія, це використовується, коли потрібно прокачати впізнаваність кандидата, усе легко і без обіцянок. Є креативи, особливо борди, плазми динамічні, Верещук не просто дивиться на вас, вона вам ще й підморгує. Це такий інтерактив, – каже Борис Тізенгаузен.
З гумором і легкістю заходить і шоу-мен Сергій Притула. Він відповідає всеукраїнському запиту на нові обличчя. У нього позитивний образ “свого хлопця”. Але чимало українців після президентських виборів усвідомили, що гарний хлопець – це не професія. Що може зіграти у мінус для Притули.
— Притула – це такий же медійний персонаж, як Зеленський. Він повністю відповідає запиту на чесного, порядного та нового. Він – це молодіжна аудиторія. І от на цьому хайпі він може пройти. Плюс Притули в тому, що він чистенький, тому що у чинних політиків вже є антирейтинг, у нього – немає, – каже Денис Богуш.
Притула влучив у штангу зі своєю першою хвилею агітації Я тут живу, а одна з його потужних заслуг – волонтерська робота – не впливає на столичний електорат.
— Лозунг Я тут живу викликав чимало жартів, і я теж жартував, бо я в Козині побачив цей борд, де урядова дача, і не зрозумів, де ж живе Притула. Він не може використовувати в Києві одну зі своїх локомотивних тем – волонтерство, тому що Київ не дуже це любить, він трішки снобський – я маю на увазі тих, хто піде голосувати. Зараз Притула виступає як локомотив, що тягне за собою людей Голосу, – розповідає Тізенгаузен.
Поки Сергій Притула б’є по молодіжному електорату, його конкурент Андрій Пальчевський бореться за старшу аудиторію. Політтехнологи називають її 45+.
— Подивіться навіть на поєднання кольорів і гасла: перемога на червоному тлі. Це покликання на день перемоги. На той Київ, який усе пам’ятає. Друга хвиля у Пальчевського взагалі була окреслена контурами обличчя, це як раніше Сталіна і Леніна на монетах зображували. Це органічно стикується з його образом і психотипом, він же ось так мудро, довго, з гарними словоформами завжди пояснює людям, що до чого, – каже Борис Тізенгаузен.
З білбордів Пальчевський дає слово збудувати певну кількість садочків та лікарень. Технологія розрахована на конкретність обіцянок для електорату, адже розпливчасті лозунги не працюють.
— Команда Пальчевского іде дуже технологічно. Вони представляють стратегію розвитку Києва. Роздали матеріали, у них є стратегія розвитку районів, роблять фейкові соцопитування, над якими усі ржуть. У нього ж є велика кампанія по всій Україні, і це йому допомагає і в Києві, – говорить Денис Богуш.
Класичної кампанії у стилі old school дотримується екс-глава Київської міськадміністрації часів Януковича Олександр Попов. Він знаходиться на іншому полюсі від нових облич і позиціонує себе як міцний господарник домайданної ери.
— У Попова, як я називаю, формалінова класика. Ось такий функціонер і господарник. Каштан – обов’язково символ Києва, і слоган типу киянам – гідне життя. Про все хороше. В ОПЗЖ взагалі вся лінійка лідерів – це міцні господарники. Але кампанія нудна, – каже Тізенгаузен.
Але у Попова є сильний козир – він мер, за якого будувалося метро. Разом з тим екс-глава КМДА має і слабку сторону – негативний ідеологічний шлейф.
— Попов ефективним був керівником Києва, якщо б не ідеологічна історія з ОПЗЖ, то це був би аргумент, – зазначає Денис Богуш.
Команди кандидатів генерують безліч ідей та витрачають багато ресурсів для просування своїх начальників на цифрових майданчиках. Йде протиборство інтенсивності: чим більше реклами, згадувань та роликів, тим краще. Ще одна фішка нинішньої кампанії – відсутність бруду. Політтехнологи кажуть, що компромат у активній стадії передвиборчої агітації більше не працює. А от гумор, тролінг та вірусні відео – ще й як.
Максим Крапівний
Фото:
Джерело:
fakty.com.ua
