— Підходжу до вхідних дверей, а вони відчинені. Одвірки побиті, серцевини замка немає, — розповідає киянин 52-річний Анатолій Косарєв. Торік злодії обікрали його квартиру, однак $20 тис. заощаджень не знайшли.
— У квартирі не було жодного квадратного сантиметра, не засипаного речами. Злодії вигребли все з шаф, тумбочок, столів, — продовжує. — Винесли смартфони, ноутбук, планшет, годинники, прикраси. Навіть хутряну шапку й шубу дружини. Найбільше шкода ноутбук, на ньому зберігалися мої напрацювання за 10 років.
У чотирикімнатній квартирі Косарєвих не було сейфів і спеціальних схованок для грошей. Документи тримали в тумбочці під телевізором, кишенькові гроші — на підвісній полиці в кімнаті.
— Великі суми в нас одразу йшли на покупки чи в банк. Перед відпусткою продав машину. Гроші отримав ввечері, а на відпочинок виїжджали вранці. Запхав долари в корпус квартирного дзвінка над вхідними дверима. Там їх не знайшли.
Житло 47-річної Вікторії Сенкевич зі Львова обікрали двічі.
— Після першого випадку ніколи не буду впевнена у надійності квартири, — каже Сенкевич. — Минуло сім років, але я щоразу після від’їзду з острахом наближаюся до дверей. Перед виїздом усі цінні речі розділяю на категорії. Коштовності несу до сестри, гроші — на роботу в сейф. Документи, ноутбук, відеокамеру, іншу дрібну електроніку везу до батьків.
Більшість схованок злодії знають.
— Грабіжники — прекрасні психологи, — говорить 45-річний Михайло Савайда, директор львівського детективного агентства «Детектів сікрет сервіс». — Найперше заглядають у банки з крупами, під матраци, між одяг, книжки, у зливний бачок у туалеті, газову плиту, вентиляцію.
Раніше Михайло Савайда працював оперативником карного розшуку.
— Через день виїжджали на крадіжки у квартирах чи будинках, — каже. — Злодії знаходили гроші в карнизах, розетках, вимикачах. Навіть тоді, коли купюри чіпляли на нитки за шафи. Запам’ятайте: ніколи не надійтеся на сусідів. Більшість у момент крадіжки нічого не роблять.
Радить, як убезпечити майно.
— Найперше — поставте надійні вхідні двері. Звичайні пластикові вікна ламають за хвилину. Краще беріть з посиленою рамою. Для першого й останнього поверху установлюють ґрати.
Жоден злодій не полізе до житла, якщо хоч на половину не буде впевнений, що там є цінні речі, говорить колишній працівник карного розшуку Віталій Передерій, 67 роки.
— Грабіжники діляться на дві категорії: місцеві, які помітили в районі нових мешканців, і професійні. Такі мають інформацію про отримання людиною великої суми, — розповідає Передерій. — Місцевих злодюжок зупиняють якісні двері чи сигналізація. Для професійних перешкод не існує. Такі відчиняють найскладніші замки, знаходять найприхованіші сейфи.
Під час крадіжки грабіжники обмежені в часі.
— Діють за схемою: обшукують шафи, ліжка, шукають сейфи. Найголовніше вжити таких заходів, аби забрати в них якомога більше часу. Сейф ставте у важкодоступному місці — вузьких проходах, поміж вбудованих меблів. Обов’язково прикручуйте його до стіни чи підлоги, — додає Передерій. — Дехто вбудовує у стіни по кілька сейфів, а гроші ховають у підвіконні. Доки грабіжники ламатимуть їх, часу обмацувати всі пустотілі предмети не залишиться.
У традиційній двокімнатній квартирі є більш як 80 місць, де можна заховати гроші й коштовності так, аби їх не знайшли.
— Трубчаті ніжки стільців, ліжок, столів, пустоти під кришкою пральної машини, паркетом тощо, — каже Віталій Передерій. — Злодії знають схованки, але щоб усі перевірити, треба щонайменше 5 годин. Скільки не мають. Знайомого «обчистили» за наводкою. Наступного дня після того, як зняв 2 мільйони гривень у банку. Грабіжники забрали коштовності, а грошей не знайшли, бо були під стелею на балконі.
×
Джерело: gazeta.ua
