У цей дощовий день до нас прибилась змучена собача душа. Дзвонить син на роботу, каже — та собачка, що зранку сиділа під метро, так там і сидить… і ледь не плаче. Що мені було робити? Це ж жива душа. Поки я прийшла, дітки її принесли, покупали, постелили їй і намагалися нагодувати. Поки нічого не хоче, лише блаженно лежить під ковдрочкою. Будемо шукати їй дім, побачимо як воно буде. Поживе поки в нас на балконі. Якщо чоловік мене з нею не вижене.
У мене уже є собака, 2 морські свинки, мурашки і вазони, це крім моїх любих двох діток. Важко взяти ще одну відповідальність. Хто може заберіть собі товариша. Може хоч перепост? Чи хто знає куди можна звернутися, щоб прилаштувати.
