У Києві справили дев’ятини за членкинею Комісії з увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру Софією ЯРОВОЮ. Була Праведницею народів світу. На початку 1940-х врятувала сім євреїв від нацистів. Померла 29 вересня — у день, коли вшановували пам’ять жертв масових розстрілів у Бабиному Яру. За 11 днів до цього відсвяткувала 95-річний ювілей.
— Софія Григорівна була світлою людиною, — розповідає засновниця Всеукраїнського благодійного фонду «Для тебя» Юлія Гольденберг. — Завжди турбувалася про інших. Казала: «Мені нічого не треба, бо є ті, хто в скруті». Коли згадувала війну й окупацію, не могла стримувати сльози. Мріяла, щоб з’явився музей Бабиного Яру.
Софія Ярова народилася в Києві. У день її 16-річчя столицю окупували німецькі війська. Вона копала протитанкові рови, вивозила на підводах поранених, надавала їм допомогу. Згодом закінчила Учительський інститут, зараз — Національний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова. Працювала вчителькою української мови та літератури. З 1967 року була директором столичної школи №189. В неї залишилися дочка й онук.
— Хоч Софія Григорівна вже багато років не вчителювала, учні постійно приходили вітати її з Днем вчителя та іменинами, — додає Юлія Гольденберг. — Як давала інтерв’ю, то говорила журналістам: «Я — щаслива вчителька! Напишіть про це». Коли хтось жалівся, що дитина погано вчиться, то казала: важко брати науку з нелюбимих рук.
×
Джерело: gazeta.ua
