Росія в черговий раз зірвала перемир’я на Донбасі у дуже демонстративній формі. Усе почалося з відкритих погроз її маріонеткових квазіреспублік.
Ватажок бойовиків Денис Пушилін наказав відкрити вогонь по позиціях ЗСУ за вигаданою причиною, мовляв українські солдати будують нові укріплення поблизу селища Шуми Донецької області.
Дивіться:
Не зважаючи на те, що місія ОБСЄ не виявила нових укріплень, гібридні війська Росії все одно відкрили вогонь. А на терміново скликаному засіданні тристоронньої контактної групи вимагали провести спільну інспекцію українських позицій за участі ОБСЄ та проросійських бойовиків. Наша делегація погодилися.
Ситуація загострилася ще більше, коли стало відомо, хто саме інспектуватиме українські позиції. Ним виявився генерал російської армії Руслан Якубов. Один з тих, кого за кремлівською легендою на Донбасі немає.
Таке політичне прогинання під Росію викликало шквал обурення в українському суспільстві. У столиці і кількох містах пройшли протести з вимогами не допустити цього і замінити Кравчука та Фокіна у ТКГ. А поблизу українських позицій, які мали інспектувати бойовики, активісти виставили пікети.
Банкова злякалася шуму під Шумами. Ймовірно, через це і була скасована дивна інспекція. У ЗСУ добро на це не дали. А в Офісі президента зрив пояснили тим, що окупанти вимагали перевірити й інші українські позиції, про які не домовлялися.
Росія знову почала грати у батіг та пряник. Сховавши шаблі трохи більше ніж на місяць, вона намагалась схилити Україну до серйозних компромісів по виборах та особливому статусу, але не вийшло.
Мир – це больова точка Зеленського. Особливо напередодні місцевих виборів. І це добре розуміє Путін. Зеленський обіцяв домогтися миру. Але все частіше в українському суспільстві виникає питання – якою ціною і на чиїх умовах.
Намагання Банкової створити так звану Консультативну раду з бойовиками, погодження на формулу Штайнмаєра, дозвіл російським найманцям інспектувати українські позиції. Усе це доволі чіткі сигнали Кремлю. Але очевидно, що Путіну цього недостатньо. Він хоче дотиснути Київ і провести вибори на російських умовах та закріпити особливий статус у Конституції.
Це прекрасно розуміють і у Зеленського. Тому переходити червоні лінії наразі не збираються і шукають нові варіації компромісів. Поки що на рівні радників лідерів нормандської четвірки. Їхня зустріч відбулася 11 вересня у Берліні. Головна тема – виконання паризьких домовленостей від грудня 2019 року.
Вони передбачають, що новий закон про особливий статус Донбасу починає діяти на тимчасовій основі у день виборів у ОРДЛО і запроваджується на постійній, після того як ОБСЄ визнає ці вибори чесними та вільними. Але безпекову складову ніхто не скасовував і у цьому головні розбіжності Москви та Києва.
Політичні радники також мали узгодити попередні позиції для зустрічі лідерів нормандської четвірки. Схоже, що українська сторона, як і торік намагається виконувати більшість ультиматумів Москви, щоб цей саміт відбувся.
Перед паризькою зустріччю головною вимогою Москви була згода Києва на формулу Штайнмаєра. Банкова погодилась і саміт відбувся.
На який саме компроміс нині має піти Зеленський поки невідомо. Але, ймовірніше за все, мова йде про вибори в ОРДЛО.
Та цього разу, на відміну від минулого року, у зустрічі в нормандському форматі зацікавлений і сам Путін. Щоправда не для того, щоб вирішити конфлікт на Донбасі, а обговорити питання отруєння Навального та ситуацію в Білорусі. Тож шансів зустрітися на найвищому рівні стає більше.
Кравчук про Мінські домовленості
Глава делегації України в Тристоронньої контактній групі .
На його думку, Мінські угоди не можуть бути виконані в силу зрозумілих причин. Але, згідно з міжнародними умовами, угоди не можуть бути скасовані однією стороною.
Кравчук вважає, що вихід із ситуації потрібно шукати через нормандський формат, де є реальні надії на проведення зустрічі лідерів держав.
Джерело:
fakty.com.ua
