Візіонер, постмодерніст, геній – такі епітети можна зустріти у кожній статті, присвяченій творчості британо-американського режисера Крістофера Нолана. І це при тому, що за два десятки років він зняв всього десять фільмів. Напередодні виходу нової картини Тенет спробуємо розібратися, як Нолан став іконою світу кіно.
З дитинства в кіно
На стежку кінематографіста Крістофер ступив ще в семирічному віці, коли почав знімати коротенькі відео на татову камеру Kodak Super 8.
Цілеспрямованості йому не бракує, як і тямовитості. Обираючи виш, Нолан вступив на літературний факультет Університетського коледжу Лондона. Все тому, що цей навчальний заклад мав хорошу базу для виробництва кіно. І незабаром юнак очолив університетський союз кінематографістів.
Як і більшість режисерів-початківців, Крістофер знімав короткометражки. Однак по закінченню навчання він не вибрав шлях голодного митця, а зайнявся більш вигідною справою – корпоративними відео.
Але й про велике кіно мріяти не перестав. Свою першу повнометражну картину – Переслідування – Нолан створював з командою ентузіастів у вільний від роботи час.
Вже тоді молодий режисер зрозумів, без грошей кіно не буде.
Зйомки корпоративних роликів були дуже корисними для створення Переслідування, тому що ніхто не буде сидіти і чекати тебе. Ти повинен знаходити способи робити все дуже швидко і ефективно.
Після показів Переслідування на декількох кінофестивалях, Нолан зацікавив компанію Newmarket Films, яка “підписала” його відразу на три фільми.
Як режисер-початківець домігся такого контракту? Просто Нолан завжди думає на два кроки вперед. Ще під час підготовки першого фільму, Крістофер разом зі своїм братом Джонатаном написали сценарій наступного – Пам’ятай. Таким чином у нього було що показати продюсерам, які оцінили його дебют.
Наука і кіно
У своїх роботах Нолан любить звертатися до непростих, часто екзистенціальних питань: людської моралі та етики, самоідентифікації, пам’яті і сприйняття.
Та, мабуть, найбільш хвилююча Нолана тема – це час. Він із задоволенням експериментує з ним майже в кожному своєму фільмі.
Задумка нової картини Тенет побудована навколо маніпуляцій з часом. Але не у вигляді звичної нам зупинки чи перемотування. Нолан використовує в Тенет інверсію – ідею про те, що для людей та матерії час може рухатися в протилежних напрямках.
Так, інвертовані предмети, і навіть люди, переміщуються в часі назад. Кулі повертаються у магазин, чайки літають задом наперед, а розбитий автомобіль стає цілим. Звідси й паліндром “тенет”, що читається однаково в обидва боки.
І це лише вершина айсберга. Роберт Паттінсон зізнався, що, знімаючись в Тенет, міг місяцями не розуміти того, що відбувається з його персонажем, таким собі міжнародним найманцем.
Перекроювання світу під лекала наукових теорій – один з улюблених прийомів Нолана.
Я зачарований нашим суб’єктивним сприйняттям реальності, тим, як ми всі застрягли в одній точці зору, в єдиному варіанті того, що ми погодилися називати об’єктивною реальністю, і кіно – це один із способів, якими ми намагаємося подивитися на речі з якоїсь однієї точки зору.
Людина кінотеатру
Нолан великий прихильник кінотеатрів і вважає цифрову дистрибуцію другорядною “тому що вона не дарує ефекту присутності”. Саме режисер наполягав на показі свого нового фільму Тенет в кінотеатрах цього літа, не погоджуючись з планами студії Warner Bros. перенести прем’єру.
Скоро ми дізнаємося, чи правильним було таке рішення, ну а поки з бокс-офісом у картин Нолана все в повному порядку. Його перший Бетмен у 2005 році зібрав 373 млн доларів при бюджеті у 150 млн. Дві наступні частини пригод Темного лицаря побили позначку в 1 млрд світових зборів кожна.
Можна списати такий успіх на підйом супергеройського кіно. Але між першими двома Бетменами Нолан встиг зняти Престиж – вельми заплутану драму з елементами містики тривалістю понад дві години. І при бюджеті в 40 млн доларів вона зібрала в прокаті більше 100 млн.
Ще один непростий проект – Інтерстеллар, який потрібно переглянути не один раз, щоб зрозуміти, що ж відбувається на екрані. Касові збори перевищили бюджет більш ніж в 4 рази.
Запорука такого успіху криється у вивіреному підході до створення фільмів. Видаючи по одній картині в 2-3 роки, Нолан подовгу шліфує сценарій, нагадуючи іншого визнаного генія – Квентіна Тарантіно.
Ідею для фільму Початок режисер виношував десятиліття, а сценарій Тенет готував майже сім років.
Зіркові актори
Нолан і його вірний кастинг-директор Джон Папсідера вельми вибірково підходять до вибору акторів. Він не любить ризикувати і, успішно попрацювавши над одним проектом, Нолан часто запрошує виконавців у свої наступні картини. Так сталося з Крістіаном Бейлом, Кілліаном Мерфі і Томом Гарді, які вже тричі знімалися у нього. Рекордсменом же став Майкл Кейн, котрий відзначився у восьми фільмах Нолана і також отримав епізодичну роль в Тенет.
Хороший кастинг означає не тільки потрапляння акторів в персонажів, але і їх взаємодію на майданчику. Нолану і Папсідері вдається створювати дуже органічні тандеми, як Леонардо Ді Капріо і Еллен Пейдж в Початку, або Г’ю Джекман і Крістіан Бейл у Престижі. В Тенет він “подружив” на екрані Джона Девіда Вашингтона і Роберта Паттінсона.
Якщо ви ламаєте голову, звідки взявся Джон Девід, син знаменитого Дензела Вашингтона, раджу подивитися серіал Гравці. У ньому актор зіграв американського футболіста (до роботи в кіно він дійсно професійно займався регбі), і саме в цій ролі він потрапив “на олівець” до Нолана. А після яскравої гри Вашингтона в картині Спайка Лі Чорний кланівець Нолан вирішив, що неодмінно покличе його у свій новий фільм.
Команда-зірка
Нолан-режисер покладається не тільки на талановитих акторів, а й на перевірену знімальну команду. Монтаж своїх картин з часів Бетмена: Початок він довіряв тільки Лі Сміту, який за Темного лицаря номінувався на Оскар, а за Дюнкерк отримав жадану статуетку.
Читайте:
Рецензія на фільм 1917: війна до останнього живого
Але для монтажу Тенет найняти Сміта не вдалося, він був зайнятий іншим відомим проектом – 1917. Тому свій новий фільм Нолан довірив Дженніфер Лам, що зарекомендувала себе роботою над Манчестер біля моря.
За камеру у Нолана відповідають двоє: Воллі Пфістер або Хойте Ван Хойтема. Перший отримав Оскар за Початок, другий – номінацію за Дюнкерк. Тенет знімав Ван Хойтема, і він майстерно відтворив ідею інверсії в кадрі: персонажі часто опиняються на протилежних сторонах однієї сцени, від чого змінюється і їх сприйняття світу.
Музика кіно
Особливе звучання – ще один невід’ємний елемент фільмів Нолана. І це не дивно, адже протягом багатьох років Нолан співпрацює з генієм Гансом Ціммером, за плечима якого десяток оскарівських номінацій (у тому числі за Початок, Інтерстеллар і Дюнкерк).
При цьому роботи Ціммера еволюціонували разом з фільмами Нолана. Наприклад, головна тема Початку – це просто уповільнена переробка пісні Едіт Піаф Non, je ne regrette rien.
А ось в Дюнкерку вони використовували прийом тону Шепарда, коли звук утворюється хвилями кратної частоти. Для його створення Нолан вислав Гансу свій годинник, щоб той оцифрував його звук. В результаті звукова складова в Дюнкерку впевнено витісняє з першого плану акторів
У кіно є стиль
Кінематографічний стиль Нолана сформувався під впливом класичних нуарних кримінальних трилерів Говарда Гоукса, Едварда Дмитрика та Роберта Сьодмака. Його перші дві роботи – Переслідування і Пам’ятай – типові представники жанру: темні, інтригуючі та низькобюджетні.
Згодом стилістика фільмів Нолана стає більш сучасною, рамки блокбастерів і зміщення моди в жанрах даються в знаки. Улюблений сеттинг тепер – міська архітектура і люди у строгих костюмах.
Але світло як в документальних фільмах, з виразними тінями, діалоги персонажів крупним планом з розмитим фоном і робота з ручною камерою нагадують про творчий шлях режисера, що починав з чорно-білого нуару.
Причому вибір яскравих кольорів вельми обмежений. В основному Нолан поєднує синій і жовтий, тому що через проблеми із зором не розрізняє червоний і зелений кольори.
Страх як мотив
Персонажі Нолана теж еволюціонували, але з нуару так і не вибралися, їм постійно загрожує небезпека. В Переслідуванні головний герой стає злочинцем, тільки б не залишатися одинаком. У Пам’ятай персонаж Гая Пірса не просто втрачає дружину, але і щодня ризикує забути важливі докази – єдину зачіпку, що веде до її вбивці.
У фантастичному Інтерстелларі герой Меттью Макконахі долає горизонт подій і стає свого роду примарою, безпорадно спостерігаючи за рідними з-за книжкової шафи. Ну а Брюс Вейн протягом трьох фільмів намагається бути справжнім героєм і не перетворитись при цьому на монстра, з якими бореться.
У Тенет головний герой стикається зі страхом відсутності свободи волі. Чого варті наші рішення, якщо їх можна відкотити назад? Коли бачиш сліди від куль, які ти ще навіть не вистрілив, відчуваєш себе слабкодухою маріонеткою.
Тому ключовою емоцією в кіно Нолана стає страх, що змушує глядача співпереживати герою і задуматися про крихкість нашої пам’яті, про множинність реальностей, про час, що спливає…
Мене дуже приваблює робота в жанрі, який дозволяє взяти наш повсякденний невроз – наші повсякденні страхи і надії – і перевести їх в цю піднесену сферу. Таким чином вони стають більш зрозумілими іншим людям. Вони стають універсальними. Це впізнавані страхи, те, що турбує нас у реальному житті.
Ілюзія кіно
Говорячи про фільми Нолана, не можна не згадати візуальну складову, референсом до якої режисер називає роботи голландського художника-графіка Мауріца Корнеліса Ешера.
Мене дуже надихають гравюри Ешера і цікава точка з’єднання або розмиття кордонів між мистецтвом і наукою, мистецтвом і математикою.
Так графічні ілюзії Ешера Нолан переосмислює у вигинання міст в Початку. Прийом, який ми можемо роки по тому спостерігати в інших блокбастерах, наприклад, Докторі Стренджі.
Реальність нереальності. Як Нолан досяг успіху в сучасному кінематографі / 3 фотографии
При цьому Нолан залишається вірним старим форматам кіно. Він намагається уникати комп’ютерних спецефектів, готовий побудувати в канадських горах справжню фортецю і підірвати її для фінальної сцени Початку. Або по-справжньому змусити літак врізатися в ангар у своєму новому фільмі.
У Тенет, як запевняє режисер, комп’ютерної графіки менше, ніж в рядовому ромкомі.
Геній
Нолан спромігся вкласти глибокий сенс у непростий сюжет, загорнути його в обгортку блокбастера і продати широкій аудиторії. Він буквально дарує друге життя фільмам нуар, що не переживали такого ренесансу з часів Орсона Веллса.
Навіть працюючи над популярною франшизою Бетмена, Нолану вдалося уникнути попкорнового супергеройського екшна і розповісти історії становлення персонажів, показати їх переживання. Як результат – 6 номінацій і 2 Оскара, а також всенародна любов.
При цьому, співпрацюючи з 2005 року зі студією Warner Bros., що славиться своєю схильністю до правок після тестових показів, Нолан не йде на компроміси. Він майстерно поєднує авторське кіно з мейнстрімом, залишаючи задоволеними і студію, і критиків, і широку аудиторію. Мабуть робота над корпоративними роликами в юності не минула дарма.
Студійне кіновиробництво завжди було справою з високими ставками, тому що саме там мистецтво і комерція поєднуються. Якщо ви можете знайти спосіб працювати в системі, це буде дуже потужна машина з великою кількістю ресурсів і відмінними механізмами розподілу.
Нолан легко відмовляється від 3D, замовляє зйомки на натурі замість студійних павільйонів і зеленого полотна та регулярно перевищує “комерційний” хронометраж, створюючи картини під три години.
Він втримується від спокуси перманентного голлівудського хепі-енду і залишає у фіналах своїх картин місце різним трактуванням.
Відповідаючи на запитання, чи повинен фільм в принципі бути зрозумілим глядачеві, Нолан коротко резюмує: “На мій погляд, не повинен”.
На думку режисера, справжнє кіно потрібно не розуміти, а відчувати. Великий фільм повинен підштовхувати до міркувань, надихати і ставати подією, про яку хочеться говорити з іншими.
На наших з вами очах у Голлівуді розкрився геній, який у непрості часи боязні комерційного провалу і засилля сіквелів зумів побудувати кар’єру успішного режисера, що знімає авторське кіно для великої студії.
І через роки, коли двохтисячні будуть згадувати, як епоху студій-мейджорів і пластикових блокбастерів, ми зможемо заперечити, що були й ті, хто не слідував сліпо за мейнстрімом. Що був Крістофер Нолан, котрий кожен раз змушував гадати, яку нову ідею він втілить на екрані, якого з наших страхів торкнеться, і якими візуальними прийомами скористається. Він зберігав інтригу і був успішним.
Дмитро Сидоренко
Фото: Warner Bros., Disney
Джерело:
fakty.com.ua
