22 липня відбулася відеоконференція представників Тристоронньої контактної групи, на якій домовилися про повне та всеосяжне припинення вогню.
В Офісі президента цю подію назвали проривом у роботі ТКГ. Однак про припинення вогню домовлялися неодноразово, але всі ми бачимо, як його насправді дотримуються.
Часто кількість обстрілів знижується на нетривалий період і знову починає збільшуватися.
Та чи можна розраховувати на реальне припинення вогню цього разу?
Факти ICTV розповідають коли почнуть діяти домовленості, і які на них сподівання.
Нові домовленості
22 липня стало відомо, що засідання ТКГ у режимі відеоконференції завершилося успішними домовленостями про повне та всеосяжне припинення вогню.
Воно має розпочатися з 00.01 27 липня. В Офісі президента називають домовленості про припинення вогню проривом у роботі Тристоронньої контактної групи.
– Прорив у роботі ТКГ в цьому напрямку є результатом ефективної роботи української делегації за підтримки наших міжнародних партнерів у Берліні й Парижі, а також роботи політичних радників і глав МЗС країн – учасниць Нормандського формату.
Сьогодні на засіданні ТКГ сторони за посередництва ОБСЄ домовилися про застосування заходів з посилення режиму припинення вогню до повного врегулювання міжнародного збройного конфлікту на території українського Донбасу, – повідомили в Офісі президента.
У відомстві додали, що за умови дотримання режиму припинення вогню, відкриється шлях до виконання інших домовленостей, які прописані в Мінських угодах.
Читайте:
Генсекретар ООН закликав дотримуватись умов припинення вогню на Донбасі
Кожну бригаду ООС посилять комплексами Javelin
Угода про перемир’я на Донбасі очікує підписання сторонами Нормандського формату
Домовленість про припинення вогню на Донбасі також передбачає посилення заходів з її підтримки:
заборона на розміщення важкого озброєння в населених пунктах та їхніх околицях, насамперед на об’єктах цивільної інфраструктури;
заборона на наступальні та розвідувально-диверсійні дії;
заборона на використання будь-яких видів літальних апаратів сторін;
заборона на застосування вогню, зокрема снайперського;
створення і задіяння координаційного механізму щодо реагування на порушення режиму припинення вогню за сприяння СЦКК у нинішньому складі;
ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню і повідомлення про них координатору ТКГ, який повідомляє про це всім її учасникам;
вогонь у відповідь можуть відкривати лише після безуспішної спроби використати вищезгаданий координаційний механізм і лише за наказом керівництва ЗСУ або керівництва збройних формувань ОРДЛО;
жодні інші накази (зокрема секретні) не можуть скасувати вищезгадані заходи.
Спеціальний представник голови ОБСЄ в Україні та в ТКГ посол Гайді Грау заявила, що будь-яку спробу змінити позиції військ або просунутися в сторону іншої сторони варто розцінювати як наступальні дії.
– Під наступальними діями слід розуміти будь-які спроби змінити позиційне розміщення військ, яке склалося на момент прийняття цієї заяви, включно з додатковим інженерним облаштуванням позицій, та/або будь-яке просування чи переміщення озброєних осіб у бік противника, зокрема з метою здійснення розвідувальних або диверсійних дій, – сказала Грау.
Хоча Україна вже давно хоче припинити вогонь на Донбасі, нині важко повірити, що це вдасться.
Чи можливе припинення вогню
Нині в Офісі президента зберігають певний оптимізм щодо дотримання режиму припинення вогню, адже це було однією з умов, яку необхідно виконати після зустрічі нормандської четвірки.
У коментарі Фактам ICTV політолог Володимир Фесенко заявив, що нині не варто робити занадто оптимістичні заяви, а краще почекати і подивитися, як розвиватиметься ситуація.
– Я би обійшовся без пафосу в оцінках щодо прориву. З того боку також кажуть про певні прориви. Давайте дочекаємося, чи буде виконана ця домовленість. Взагалі, за рік кілька разів домовлялися про перемир’я, зазвичай на свята.
Однак жодне перемир’я ніколи не було повним. Не стріляли день, максимум два. Були поодинокі порушення, а потім все поверталося до традиційної ситуації бойових дій в обмежених масштабах. І нині є такий ризик, – каже Фесенко.
Звичайно, якби всі сторони були б зацікавлені у припиненні вогню, то і припинити його можна було б набагато раніше. Але бойовики своїми постійними провокаціями показали, як планують виконувати обіцянки.
Раніше вже говорили про те, що необхідна система, яка каратиме порушників припинення вогню. І хоча у відповідних домовленостях ми бачимо щось подібне, важко сказати наскільки дієвим воно буде.
– Сама домовленість – це добре, однак потрібно дочекатися, чи буде вона виконана, оскільки взаємної довіри немає. Наскільки я розумію, останні місяці, коли йшли переговори про перемир’я, головною проблемою було узгодження механізмів контролю за виконанням домовленості, і вона й досі залишається…
Нині говорять про певні дисциплінарні чинники впливу, але я не можу сказати, чи спрацюють вони. Потрібно спробувати, а надалі вже робити висновки, – розповідає політолог.
Можливо, Росія погодилася на припинення вогню лиш для того, щоб зірвати чергове перемир’я та шантажувати Україну на наступних переговорах нормандської четвірки.
Навіть через шість років після початку війни РФ не полишає спроб “перекрутити” Мінські домовленості на свій лад та проштовхнути вигідні для неї рішення.
Лише час зможе показати, наскільки дієвими є нові домовленості ТКГ.
Постійні “перемир’я” і як рухатися далі
З початку війни на Донбасі Україна часто ініціювала періоди перемир’я, які досить рідко давали бажаний результат.
Спроби встановити режим припинення вогню почалися ще у 2014 році. Так, перемир’я мало набути чинності 5 вересня з 18.00, однак довго не протрималося.
Вже через день Держприкордонслужба повідомила про те, що бойовики почали обстрілювати блокпости. Через дії бойовиків учасникам контактної групи довелося зібратися в Мінську і домовитися про нові умови припинення вогню.
Однак і це не дало бажаного результату. За інформацією РНБО, після укладання перемир’я ситуація на Донбасі була напруженою.
У деяких містах регіону фіксували локальні зіткнення, обстріли, пересування колони російської техніки. З того часу перемир’я встановлювали на певні періоди у надії на деескалацію ситуації.
Однак навіть після того, як найзапекліші бої завершилися, режими припинення вогню рідко виконувалися, а якщо і спрацьовували, то ненадовго. День-два і знову починали стріляти.
Нині Україні не потрібно втрачати надію, а шукати і вирішувати ті проблеми, які не дозволяють дотримуватися перемир’я. Вони не обов’язково спрацюють, але це буде хоча б мінімальним рухом вперед.
– Якщо не вдасться досягнути повного всеосяжного припинення вогню, оскільки жодного разу домовленості не виконали, то потрібно з’ясовувати чому так відбувається. Хто і як порушив? В чому тут проблема? Росія вже кілька років, як вийшла з такого механізму для контролю режиму припинення вогню як СЦКК. Вони кажуть, що натомість там мають бути представники сепаратистів.
Механізми прямого зв’язку у разі порушень не завжди працюють. Неформально так, домовляються навіть про те, щоб передавати тіла загиблих, про припинення вогню. Однак відсутність оперативних контактів для припинення стихійних порушень є проблемою, – підсумовує Фесенко.
Звичайно, не потрібно забувати і про те, що влада розглядає різні варіанти розвитку подій і не збирається затягувати, якщо формати, які є нині, не дадуть бажаного результату.
Українська сторона може довго працювати над помилками, пропонувати нові умови перемир’я, “латати дірки” в них, однак якщо контрольовані РФ бойовики не захочуть припиняти вогонь, то ми нічого з цим не зможемо зробити.
Новий режим перемир’я на Донбасі стане ще одним випробуванням, з якого потрібно зробити важливі висновки.
Владислав Бомбела
Джерело:
fakty.com.ua
