Про необхідність пенсійної реформи в Україні говорять досить давно. Кроки зі зміни виплат пенсіонерам почалися ще за часів п’ятого президента.
Нині можна побачити, що потрібні більш радикальні зміни, адже без них пенсійна система довго не витримає.
В уряді пропонують ввести накопичувальну систему, за допомогою якої забезпечуватимуть додаткові соцвиплати.
Та чи вистачить цього, щоб забезпечити пенсією всіх і чи не запізно наша влада почала бити на сполох?
Проект у Раді
Проект закону про під номером 2683 був внесений до Верховної Ради ще наприкінці 2019 року.
У червні 2020 року він потрапив на розгляд профільного комітету, та й досі там знаходиться.
Він передбачає введення накопичувальної пенсійної системи, яка є у багатьох країнах світу. Але народні депутати поки не поспішають займатися розглядом відповідного законопроекту.
Читайте:
В Україні планують запровадити накопичувальну пенсію: як це працюватиме
Календар підвищення пенсій в Україні на 2021 рік — кому і скільки виплатять
Індексація пенсій щорічно проводитиметься з 1 березня – постанова Кабміну
А нещодавно прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що ухвалення відповідного рішення – необхідність. Адже вже через 15 років Україна не зможе виплачувати пенсії.
– Нація старіє. Є проблема з людським капіталом. Україна як частина старої Європи не відтворює своє населення. Це звичайна математика і економічна демографія, – сказав очільник уряду.
Запрацювати накопичувальна пенсійна система має вже з 2021 року. Лиш потрібно, аби нардепи не займалися популізмом і не розповідали, що жодних нововведень не потрібно, а варто лише “правильно” формувати бюджет.
Не нова проблема
Хоча прем’єр-міністр й говорить про 15 років у “запасі”, проблеми з функціонуванням пенсійної системи України є вже зараз.
У коментарі Фактам ICTV економіст Олексій Кущ заявив, що Пенсійний фонд України вже не здатен функціонувати без підтримки держави. З плином часу ситуація просто погіршуватиметься.
– Грошей, які збирає Пенсійний фонд в рамках солідарної пенсійної системи, недостатньо для виплати пенсій. Сьогодні державний бюджетний трансфер на покриття зазначеного дефіциту досягає 190 млрд грн.
Без допомоги держави вже сьогодні Пенсійний фонд не може здійснювати необхідні виплати, – пояснює Кущ.
Питання введення накопичувальної системи назрівало вже давно і є достатньо хорошим механізмом покращення матеріального забезпечення наших пенсіонерів.
Звичайно, вона має існувати спільно із загальнодержавною системою. Вони доповнюватимуть одна одну.
– Накопичувальна пенсійна система не замінює державну. Якщо порівняти з бутербродом, то державна пенсія – це шматок хліба, накопичувальна система першого рівня – масло, намазане на хліб, накопичувальна система другого рівня (добровільна) – шматок ковбаси, – каже економіст.
Тобто держава забезпечуватиме певний мінімальний стандарт, що даватиме змогу людині, щонайменше, прогодувати себе. Але на нього накладатиметься ще й власне обов’язкове накопичення.
Вже воно забезпечуватиме людині комфортне життя – можливість купувати техніку, займатися хобі, подорожувати тощо.
Здавалося б, що нарешті українська влада взяла себе в руки і почала займатися вирішенням проблем вчасно, а не з запізненням на кілька місяців (а інколи й років).
Та економіст Борис Кушнірук розповів Фактам ICTV, що проблема з пенсійною системою в Україні існує вже дуже багато років. І сподіватися на покращення нині не варто.
– Україні справді не буде чим платити пенсії. Наша солідарна пенсійна система безнадійна. Співвідношення людей похилого віку і тих, хто працює, постійно погіршується. Це історія, яка характерна не лише для України, а й для всього світу.
Людей, які сплачують пенсійні внески, стає все менше і через міграцію з країни. Тому платити в повному обсязі пенсію за віком, яку люди хочуть отримати – безнадійна історія, – говорить Кушнірук.
Порятунок накопичувальною системою
Крім зменшення співвідношення людей, що працюють, до пенсіонерів, збільшується і тривалість життя.
Звичайно, це впливає на державні соціальні виплати – навантаження на бюджет зростає. З кожним роком на відповідні цілі виділяється все більше видатків, і, рано чи пізно, ми опинимося в ситуації, коли доведеться значно збільшувати навантаження на платників податків.
Не можна забувати, що Україна – бідна держава зі слабкою економікою. Тому збільшення податків заради порятунку пенсійної системи може сприяти більшому негативу в економіці.
На думку Куща, навіть запровадження накопичувальної системи не зможе дати бажаного результату і врятувати покоління 30-річних українців від старості без пенсії.
Проблема не в самій системі, а радше в тому, що схожу реформу під час кризи практично нереально провести. І не лише в Україні.
– Ніхто не вводить накопичувальну пенсійну систему в період кризи. Ті 2-3%, які планують ввести в вигляді додаткових обов’язкових зборів з Фонду оплати праці – це збільшення тиску на бізнес.
Головне, чому ця система вводиться під час зростання економіки – держава і Пенсійний фонд повинні вкладати в неї безризикові активи, – розповідає економіст.
Категорично проти введення накопичувальної системи виступає й Кушнірук. На його думку, це лише створить додаткові проблеми для країни.
– В України слабка економіка, тому у нас не так багато компаній, в які можна вкладати кошти і сподіватися, що вони проіснують 20-30 років. Також є проблема із захищеністю кредиторів. Немає гарантії, якщо ви вклали у боргові цінні папери, що боржник поверне ці кошти, – каже він.
Про подібне попереджали вже давно, але жодна влада не дослухалася, і маємо вже те, що маємо. Навіть з оптимізмом Шмигаля, у нас є близько 15 років, щоб щось змінити. А враховуючи, що й на впровадження певних рішень знадобиться деякий час, то й навіть менше.
Можливо, варто взагалі потроху відмовлятися від обов’язкової пенсійної системи? Зробити, як в Китаї, де такі соціальні виплати є лише для невеликої категорії людей. Там громадяни самі дбають про свою старість.
Та Україна не може піти на такий радикальний крок. Водночас, не можна і вкотре закрити очі на проблему.
Що робити з пенсіями
Тим не менш, не варто повністю відмовлятися від ідеї з впровадженням накопичувальної системи.
Її введення можна було б поєднати ще з однією складною та важливою реформою – відкриттям ринку землі. За словами Куща, у влади і досі є така можливість, адже його відкриття призначене на 1 липня 2021 року.
– Реформи можна було б об’єднати шляхом ексклюзивного права на купівлю земель сільськогосподарського призначення недержавним пенсійним фондом. Вони б залучали гроші своїх вкладників, вкладали б в земельні ділянки і їх здачу в оренду. Наш аграрний сектор заробляв би земельну ренту для пенсіонерів, – пояснює він.
Тобто в України є стабільний актив, до якого можна прив’язати накопичувальну систему.
Цього має вистачити для того, щоб перший час формувати доходи недержавних пенсійних фондів.
– Ці фонди можуть акумулювати приблизно 50 млрд грн щороку. Відповідно, з’явився б додатковий ресурс, який би пішов на ринок землі. Потім ці гроші потрапили б і в аграрний сектор. Йдеться приблизно про $2 млрд інвестицій.
Це буде така модель самопідтримки зростання. З кожним роком інвестицій ставатиме все більше, відповідно збільшувалася б додаткова вартість, що генерується в сільському господарстві, і відсоток, який сплачується за оренду землі. Був би тренд зростання доходу земельної ренти, яка не йшла б з країни, залишалася на користь наших пенсіонерів, – підсумовує Кущ.
Водночас, Кушнірук вважає, що державі потрібно визнати повний провал своє пенсійної політики і перейти на зовсім нову модель.
Це означатиме, що про повні виплати можна буде забути. Звичайно, для людей, які щойно вийшли на пенсію або тривалий час її отримують, соціальні виплати залишаться без змін. А от ті, кому на пенсію через років 10 – отримуватимуть мінімальну пенсію, так би мовити, лише на їжу.
Та й забирати, в такому випадку, держава має менше. Тобто дати можливість людям самим розпоряджатися тими грошима, які мали б йти на їхнє пенсійне забезпечення.
– Ви даєте людям можливість формувати більше власних доходів. В цьому випадку потрібно дати стимули для того, аби вкладати кошти так, як вони вважають за потрібне. Це можуть бути накопичувальні депозитні рахунки в банках, страхування життя, пенсійні фонди, нерухомість, навчання дітей тощо, – каже економіст.
Разом з цим зменшиться й тиск на бізнес, що зробить українську продукцію більш конкурентною на міжнародній арені. А це сприятиме інвестиціям в економіку.
Звичайно, перехід неможливий одразу. Все має бути поступово, а почати варто з малого бізнесу.
– Спочатку для малого бізнесу впровадити систему, коли внески робляться мінімальні, і від мінімальної зарплати. Формуватиметься система обов’язкової мінімальної пенсії, яку виплачуватимуть після досягнення пенсійного віку.
Людям потрібно буде думати, як вони створюватимуть собі накопичення, аби потім було на що жити. Звичайно, в такому випадку солідарна пенсійна система все одно буде збитковою. Але дефіцит буде меншим і його буде легше покрити, – висловлює думку Кушнірук.
Експерти вже давно б’ють на сполох через проблеми у пенсійній системі України. Вирішення потрібно було шукати ще 10-15 років тому, але проблеми залишали наступникам.
Нова влада довела, що готова йти на ризиковані кроки заради кращого майбутнього України. Необхідно реально оцінити не лише проблеми, які виникнуть, якщо нічого не змінювати, але й вплив таких нововведень, як накопичувальна система.
В нас майже не залишилося часу. І якщо зараз спроба зробити краще призведе до помилки, то розплачуватися доведеться не лише майбутнім пенсіонерам, а й тим, хто лише починає отримувати виплати.
Владислав Бомбела
Джерело:
fakty.com.ua
