Інцидент із розгерметизацією трубопроводу поблизу Києва наробив чимало шуму. В прямому й переносному сенсі цього слова. Бо місцевим жителям справді було чути гучний гул витоку газу.
Та водночас піднявся й інформаційний шум: люди не на жарт злякалися, побоюючись ймовірного вибуху. Багато хто з очевидців навіть переконували, що чули його. А деякі медіа та чиновники замість того, аби заспокоїти людей, поширювали чутки про вибух, плутали назви трубопроводів і навіть засумнівалися в безпечності вітчизняної ГТС.
Факти ICTV вирішили детальніше розібратися в конкретному інциденті та з’ясувати, чи справді варто переживати за поточний стан українських газопроводів.
Не вибух, а розгерметизація
Інцидент стався в ніч з понеділка на вівторок поблизу населеного пункту Чабани. Розгерметизувався магістральний газопровід Київ – Західна Україна – 1. Його використовують для транспортування газу від газовидобувних підприємств у східних областях до підземних газосховищ на заході України.
Як повідомили в прес-службі Оператора ГТС України, щойно диспетчери отримали сигнал про падіння тиску, ділянку газопроводу, на якій сталась аварія, відключили, а витік локалізували.
Після цього організували відповідні переключення потоків газу на інші газопроводи, тому транспортування газу споживачам навіть не припиняли.
Обійшлося без жертв і потерпілих. Дісталося лише самій трубі, частину якої від тиску в системі буквально вивернуло назовні.
Фото: ДСНС
Утім, уже майже за дві доби наслідки розгерметизації ліквідували. Ремонтні бригади змонтували 38 метрів нового трубопроводу й перевірили зварні стики. Тобто газопровід готовий до відновлення роботи.
Фото: ОГТСУ
Щоправда, після інциденту на газогін Київ – Західна Україна – 1 тепер чекає додаткова перевірка. За її підсумками вирішать, чи знадобиться трубі реконструкція.
Транзитний трубопровід чи ні?
Терміни ремонтних робіт у цьому випадку були не критичними. Адже жодних перерв із постачання газу споживачам України через інцидент не було. А тим паче не було проблем із транспортуванням за кордон. На транзит газу до країн ЄС ситуація не вплинула, бо трубопровід Київ – Західна Україна – 1 просто не задіяний у транзиті.
Хоча в перші години інциденту деякі медіа з посиланням на очевидців, місцеву владу та навіть екс-чиновників повідомляли про аварію на трубопроводі Уренгой – Помари – Ужгород (який справді є транзитним, але не проходить через Київську область). Оператор ГТС України цю інформацію спростував. Але низка українських медіа вже встигла повідомити про начебто загрозу транзиту, що неабияк потішило російські ЗМІ.
— Розповіли про пожежу на трубопроводі Уренгой – Помари – Ужгород, що постачає газ в Європу, додавши до своїх оповідок світлини з палаючим газогоном. Прикро спостерігати, як ці фейкові новини почали поширювати російські видання, традиційно додавши свого за смаком, – коментує ситуацію директор спеціальних програм науково-технічного центру Психея Геннадій Рябцев.
Фахівець нагадує: ніякої пожежі не було, а Уренгой – Помари – Ужгород через Чабани взагалі не проходить. Тож транзит російського газу в Європу не переривався ані на хвилину.
За крок до катастрофи?
Та ще більше дискусій викликало питання безпеки ГТС і навіть особливостей її проектування. Заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко на своїй сторінці в Facebook написав:
— Оператор ГТС України повинен негайно зробити висновки з аварії, що відбулася, і провести технічне обстеження своїх трубопроводів. В першу чергу поблизу залізниць, автомагістралей, населених пунктів. Із роками газопроводи, прокладені в 60-70 х роках минулого століття, не стають надійніше. Навпаки. І тільки своєчасне технічне обслуговування і профілактика дозволять уникнути аварій і техногенних катастроф, – наголосив він.
Як приклад катастрофи він навів аварію на трубопроводі Західна Сибір – Урал – Поволжя поблизу Транссибірської залізничної магістралі 1989 року. Тоді в момент проходження двох потягів спалахнула іскра. Вона підпалила газоповітряну суміш, що утворилася внаслідок витоку вуглеводнів із трубопроводу. У цій трагедії загинуло 575 людей. При цьому заступник міністра зауважив, що поблизу Чабанів лише дивом не відбулося загоряння та вибуху газоповітряної суміші.
Водночас експерти галузі таких катастрофічних порівнянь не оцінили.
— Причин для паніки немає: природний газ майже удвічі легший за повітря, на відміну від скрапленого вуглеводневого газу, парова фаза якого вдічі важча за повітря. Отже, природний газ не буде накопичуватися в місці прориву, як це було б із скрапленим вуглеводневим газом, а випарується в верхні шари атмосфери. Головне – не підпалити факел в місці прориву, – підкреслив експерт нафторинку Леонід Косянчук.
Та Антон Геращенко підняв ще й тему розміщення трубопроводів.
— Магістральні газопроводи високого тиску по будівельним нормам прокладаються по безлюдній місцевості на великій відстані від населених пунктів. Помилки в їх проектуванні та експлуатації обходяться дуже дорого. Не в матеріальному сенсі, я маю на увазі, а в людських життях, – додав заступник міністра.
Не аварія, а інцидент?
Тим часом у Операторі ГТС України заспокоюють: жодних катастроф для Чабанів, Києва чи інших населених пунктів вітчизняні трубопроводи не несуть. І просять навіть не порівнювати нещодавній інцидент зі страшними катастрофами з сотнями загиблих.
Як пояснив Фактам ICTV в.о. головного інженера Оператора ГТС України Іван Самченко, розгерметизація трубопроводу поблизу Чабанів за класифікацією (відповідно до встановлених нормативів) наразі навіть не віднесена до аварії.
— Ця розгерметизація не підпадає під категорію аварій. Це – вихід з ладу ділянки газопроводу, яку підприємство ліквідувало й розслідує власними силами. Вибуху не було, не було перебоїв газопостачання, а відтак і не порушено нормальні умови життєдіяльності населення, – наголошує він.
Точніше цей інцидент класифікують по завершенню всіх робіт, коли будуть пораховані збитки. За попередніми висновками, розгерметизацію труби спричинив будівельний брак. Тобто при прокладанні газогону в 1970 році недостатньо якісно заварили стик труби.
— Сам метал труби – в ідеальному стані. На нього час ніяк не вплинув. Але трапляється брак кільцевих зварних стиків. Це й називається будівельним браком. За часів СРСР так, на жаль, будували, – пояснює Іван Самченко.
Справжній ворог – стрескорозія
Трубопроводам у всьому світі найбільше загрожує стрескорозія. Коли ізоляція пошкоджується й агресивні ґрунти разом з вологою починають їсти метал, провокуючи повздовжні мікротріщини. Коли такі тріщини розростаються, вони роблять трубопровід вразливим.
Саме стрескорозія стала причиною найбільших аварій на українській ГТС за часи незалежності. В 2007 році сталося два вибухи на одній з основних артерій газотранспортної системи – трубопроводу Уренгой – Помари – Ужгород – у Вінницькій та Київській областях.
Читайте:
Аварія в Чабанах не вплинула на транзит газу в країни ЄС
Жертв та постраждалих немає: подробиці аварії газопровода в Чабанах
Як змінити газпостачальника і коли це стане можливо
Ще один вибух на цьому ж газогоні в Полтавській області пролунав в 2014-му. Але цього разу – через стороннє втручання (підозра на теракт з застосуванням вибухівки). Внаслідок таких вибухів газу залишалися воронки діаметром десятки метрів. А територія в радіусі сотень метрів була повністю випалена. Окремі частини труби вибухом відкидало на понад 300 м.
У підсумку справді небезпечних інцидентів на ГТС України – реально мало. За останні 20 років питома частота аварій не перевищувала 0,05 випадків/тис. км. Українські газовики такою статистикою задоволені.
Для порівняння: в Росії цей показник учетверо гірший – на рівні 0,22 випадки/тис. км. Тобто на російських газопроводах аварії стаються вчетверо частіше.
Стара – не означає дірява
Тож вік труби – це зовсім не синонім її небезпечності чи непридатності до подальшої експлуатації. В Операторі ГТС України заспокоюють: за станом трубопроводів ретельно й регулярно слідкують.
Вітчизняна ГТС – одна з найбільших у Європі. Її протяжність – 33 тис. км. Щорічно обстежують близько 5 тис. км труб. Тобто в середньому кожен кілометр трубопроводу проходить обстеження раз на сім років. Ще додатково до 9 тис. км газопроводів на рік перевіряють на наявність мікровитоків – спеціальними надчутливими газоаналізаторами. У підсумку на кожні 9 тис. км фахівці знаходять кількадесят місць мікровитоків газу на рік.
— Це дуже хороший показник, – пояснюють у компанії.
Тепер в експериментальному режимі трубопроводи обстежують ще й з допомогою дронів зі спеціальним лазерним газоаналізатором. У випадку виявлення корозії чи незначних витоків газу – труби оперативно ремонтують.
Фото: ОГТСУ
В.о. головного інженера Оператора ГТС розповідає про обмін досвідом з виробниками газоаналізаторів: такими ж надчутливими газоаналізаторами робили перевірку в Італії. І в Римі знайшли витік газу. Але місцеві газовики відповіли, що знають про нього. Мовляв, витік контрольований, тож ділянку не ремонтують, бо ремонт буде дорожчим за самі втрати газу. В Україні ж діє інше правило: якщо газовики знайшли витік, то зобов’язані його локалізувати та ліквідувати.
— За результатами обстежень проведених різними методами ми визначаємо ділянки, які підлягають ремонту, регулярно ремонтуємо або ж замінюємо. Це дуже дорого, але необхідно. Ремонтуємо близько 120-130 км трубопроводів щорічно. Всього на ремонти, діагностику та технічне обслуговування ГТС цього року заплановано понад 6 млрд грн. Тобто ми витрачаємо на безпеку ГТС дуже значні кошти. Надійність та безпечність експлуатації трубопроводів – це наш основний пріоритет, – констатує Іван Самченко.
Крім того, Оператор ГТС має затверджений НКРЕКП план розвитку на 10 років, яким передбачено капітальне будівництво нових об’єктів ГТС на 43 млрд грн. Це, зокрема, реконструкція десяти компресорних станцій, сотень кілометрів нових газогонів, а також автоматизація та впровадження нових технологій.
Україна – надійний транзитер газу
Інцидент з розгерметизацією газогону Київ – Західна Україна – 1 біля Чабанів російські медіа з радістю поширили світом як вибух на транзитному трубопроводі Уренгой – Помари – Ужгород. А це – удар по іміджу України як надійного транзитера газу до Європи.
Так само йому шкодять і розмови про начебто високу аварійність всієї системи. Подібні тези регулярно повторюють російська пропаганда, а також проросійські медіа в Україні.
— Історії про начебто аварійну ГТС України – це або чиїсь абсолютно помилкові фантазії, або свідома дезінформація. Таку, як правило, поширюють в інтересах Росії, якій вигідно зобразити Україну як ненадійного транзитера зі старою, аварійною трубою. Таким чином у Кремлі прагнуть виправдати побудову обхідних трубопроводів, зокрема й Північного потоку 2, – упевнений генеральний директор Оператора ГТС України Сергій Макогон.
У компанії наголошують: вітчизняна труба – справна та безпечна, а Україна – надійний і безперебійний транзитер газу. І статистика це доводить.
Чи можна будуватися поблизу трубопроводів?
Утім, низька аварійність української ГТС зовсім не означає, що над магістральними газогонами можна будувати будинки. Навколо трубопроводів діють спеціальні охоронні зони: залежно від діаметру труби вони варіюються від 100 до 350 метрів у кожен бік. Тобто в зоні 200-700 метрів заборонено будь-що будувати.
Тому теперішні розмови про близькість ГТС до житлових масивів газовиків щиро дивують. Коли в минулому столітті ці трубопроводи будували, навколо були поля. І саме цивілізація підійшла впритул до ГТС, а не навпаки.
— Київ та інші великі міста швидко розбудовуються. Якщо ще 20 років тому в полях навколо них росли кукурудза чи соняшник, то нині – купа котеджних містечок.
Попри те, що нових магістральних газогонів Україна нині не будує, Оператор ГТС зобов’язаний щороку повідомляти місцеві органи влади про межі охоронних зон існуючих об’єктів – аби попередити їхню забудову. Та на практиці це не так гладко.
— Дехто думає: якщо є земля, то чому б її не забрати. Газопроводи обходять Київ кільцем. І ми регулярно отримуємо запити щодо тієї чи іншої ділянки поблизу ГТС. Доводиться вести роз’яснювальну роботу з місцевою владою та забудовниками щодо меж охоронних зон і заборони будувати щось на цій землі, – розповідає Іван Самченко.
Заправка, дача чи цілий мікрорайон – впритул до ГТС
За даними компанії, неподалік газопроводу-відгалуження до газорозподільчої станції ТЕЦ-5 планувалося будівництво цілого житлового мікрорайону, під який хотіли частково використати охоронну зону газопроводу.
— Люди просто не розуміють можливих наслідків. Якщо теоретично відбудеться витік газу, а поруч буде іскра – все вибухне. Земля навколо вигорить ущент. Залишиться така собі місячна поверхня, – пояснює в.о. головного інженера Оператора ГТС.
Утім, на пояснення небезпеки та відстоювання чинних меж охоронних зон ідуть місяці та навіть роки. Окрема тема – самобуди, тобто незаконна забудова. Ось лише кілька прикладів за останні роки:
Поблизу Києва (в селі Катеринівка), за 50 м до газопроводу побудували газозаправну станцію.
У Києво-Святошинському районі поблизу трубопроводу побудували 2 побутові споруди й цілий садовий центр, де на відстані 17 м (!) саджали дерева механізованим способом.
У Васильківському районі на відстані 65 м побудували одноповерховий будинок. Всього за 13 м від газопроводу поставили огорожу, а дощову каналізацію взагалі вивели на магістральний трубопровід.
Газовики про такі випадки повідомляють органи місцевого самоврядування, ДАБІ, Держпраці та правоохоронців. Та процес захоплення охоронних зон це не зупиняє.
Тож, аби можливі інциденти на ГТС не спричинили паніки, а тим паче жертв серед місцевих жителів у майбутньому, фахівці радять пам’ятати та поважати межі охоронних зон. А відповідальність за їх порушення рекомендують посилити.
Адже безпека – понад усе.
Олексій Савіцький
Джерело:
fakty.com.ua
