На місцевих виборах 2020 року політичні сили не шкодують грошей на рекламу та агітацію. І це не дивно, адже із розширенням повноважень з’являються і нові можливості для покращення життя регіонів.
Нині передвиборча агітація переросла у справжню боротьбу між політичними силами. Таке відбувалося завжди, але сьогодні кількість чорного піару просто зашкалює.
А та реклама, яка не направлена на протистояння з політичними суперниками видається, щонайменше, дивною.
Та чи можуть політичні сили розраховувати на успіх з таким підходом?
Треш чи нова тактика?
Почалася передвиборча кампанія достатньо передбачувано. Ще до офіційного старту (5 вересня) на вулицях можна було побачити білборди різних політичних партій, які нагадували про своє існування.
Нині ж особлива увага прикута до боротьби за крісло очільників міст. І що вже тут тільки не намагаються зробити кандидати, особливо коли йдеться про великі міста.
Зосередимося на Києві. Наприклад, в Ірини Верещук була реклама, в якій вона переслідує хлопця, що кинув сміття повз урну. Завершується все тим, що він нажаханий біжить назад та викидає сміття до урни.
Деяким вона може здатися дивною, адже в ній немає прямих обіцянок і конкретики щодо зміни життя столиці, якщо її оберуть на посаду міського голови.
Та й з розвитком світу політична агітація стала нормою не лише для ТБ та газет, а й для різноманітних інтернет-медіа.
У нових соцмережах на кшталт TikTok з’являється політична агітація. Так, найімовірніше, намагаються привернути увагу молодої аудиторії, адже нині кістяк соцмережі складають люди віком 16-24 роки.
Читайте:
Хотіли вплинути на місцеві вибори: у Києві та Запоріжжі викрили російські ботоферми
Вибори мера в Києві: кандидати на пост міського голови
Нова система, бюлетені та карантин: як голосувати на місцевих виборах 2020
Але й в “класичних” соцмережах ролики з обіцянками переплітаються з відео про вподобання кандидатів, їхнє життя. А дехто навіть обіцяє того, що не може виконати.
– Місцеві вибори не стосуються питань підняття пенсій, зарплат, інших виплат. Це – чистий популізм: проголосуй за мене і пенсія подвоїться. Це не правда. Питання пенсій не залежить від місцевої влади, – розповів Фактам ICTV голова правління Комітету виборців України Олексій Кошель.
Окрім того, значно активізувався і чорний піар. Згадаємо про історію Верещук та зйомки з парасолькою, де вона спускалася на ній ніби Мері Поппінс. Так от, чинний очільник Києва Віталій Кличко вирішив скористатися цим і написав під одним зі своїх фото, щоб люди правильно використовували парасольку.
А з шоуменом Сергієм Притулою, який також бере участь у місцевих виборах, публікують частинки відео, де він нібито не може відповісти на запитання щодо розвитку міста. Натомість Youtube інколи пропонує рекламу, в якій кандидат все ж відповідає на запитання і доводить свою точку зору.
Та вся рекламна кампанія, фактично, зводиться до сотень обіцянок без конкретики.
– Якщо підсумовувати передвиборчу кампанію, то можна говорити про її повну беззмістовність. Узагальнити гасла всіх кандидатів можна так: за все хороше, проти всього поганого. Немає дискусії про стратегії розвитку регіонів, чи реально втілити обіцянки, – каже Кошель.
Схоже, що на цих виборах з’явилася нова тактика. І направлена вона на соцмережі та їхніх користувачів.
Сила агітації
Мабуть, ні в кого не виникає сумніву, що цільовою аудиторією роликів у TikTok та Facebook є саме молода аудиторія, яка мало цікавиться виборами. І навіть привернути їхню увагу – вже значне досягнення.
У коментарі Фактам ICTV політтехнолог Андрій Золотарьов заявив, що така цікавість до нестандартної реклами, її розповсюдженні в інтернеті, пов’язана із успіхом Володимира Зеленського і його команди на президентських і парламентських виборах.
– Президентська передвиборча кампанія 2019 року досить високо підняла планку ефективності політичної реклами. На парламентських виборах спробували тримати цей рівень, але не дуже вдало. Хоча результатом партія Слуга народу залишилася задоволена, і всі “побігли” слідом за ними, – каже Золотарьов.
Здавалося б, ось він – секрет успіху у новій реальності. Насправді ж, цього замало, аби здобути перемогу на міських виборах.
Звичайно, через пандемію коронавірусу кількість особистих зустрічей з виборцями зменшилася, тому й необхідно шукати нові шляхи комунікації. Навіть якщо вони й шокують частину аудиторії.
Та новий підхід до політичної реклами, частково, діє.
– Якщо судити по Верещук, молодіжна аудиторія досить добре сприйняла (рекламу, – Ред.). Не побачили чогось такого, що могло відштовхнути. Сказати, що це ефективно я не можу, але жодного відторгнення цільової аудиторії її ролики не спричинили, – вважає політтехнолог.
Далеко не всі виборці знаходять інформацію про кандидатів і партії на екранах смартфонів.
А от як додатковий інструмент ролики для TikTok або Facebook можуть відігравати роль. Та захоплення ними може дорого коштувати. Щонайменше, на цих виборах.
– Через інтернет можна підсвічувати сильні сторони свого кандидата, слабкі сторони опонента, але, коли він грає допоміжну роль. Робити на нього ставку – це помилка, яка може коштувати мандату, – говорить Золотарьов.
Та навіть за такої ситуації ми бачимо, що багато кандидатів роблять ставку на проведення кампанії в інтернеті.
Витрати на соцмережі
Масштаби місцевих виборів і їхня “відвідуваність” прямо впливають на витрати коштів партій та кандидатів на рекламу. Нині на вибори до місцевих органів приходить найменше людей, і це попри те, що після децентралізації вони відіграють більшу роль у житті регіонів.
Тим не менш, кандидати витрачають значні кошти для привернення уваги молодої аудиторії. Можна побачити, що на рекламу в інтернеті витрачають набагато більше.
Лише у Facebook на політичну і соціальну рекламу з початку 2020 року витратили близько $2,5 млн (близько 70,9 млн грн станом на 2 жовтня).
Звичайно, найбільші витрати фіксуються у період перед початком передвиборчої кампанії та її безпосереднього проведення.
Нині лідером за витратами є партія За майбутнє – $203 тис. І це лише на рекламу у соціальних мережах. Для порівняння: на парламентських виборах партія Голос витратила понад $232 тис. на політичну агітацію у Facebook.
Тоді набути розголосу намагалися будь-яким чином, тому й не дивно, що стільки витрачали. Та цей тренд зберігся і серед політичних лідерів. Слуга народу, наприклад, заплатила вже $137 тис. на рекламу до місцевих виборів.
Виникає думка, тактика переходу у соцмережі може спрацювати, адже все менша кількість молоді вмикає ввечері телевізор, натомість надаючи перевагу гортанню стрічок у соцмережах або перегляду відео в інтернеті.
Та лише їхньої уваги може не вистачити, щоб здобути результат на місцевих виборах.
– На цій виборчій кампанії переоцінена роль соціальних мереж, інтернету і недооцінена роль друкованих ЗМІ. Однак телебачення зберігає свої позиції. Для місцевих виборів я форму комунікації з виборцем сформулював би таким чином: написав на паркані – прочитав в газеті – перевірив в інтернеті.
Кандидати можуть привернути до себе увагу, але цього критично мало. Необхідно утримати, переконати, що за тебе варто голосувати і привести на виборчу дільницю. Не можна перемогти не використавши технології соціального доступу, але і не можна перемогти зі ставкою тільки на них, – розповідає політтехнолог.
Політичні сили вирішили зробити передвиборчу кампанію до місцевих виборів таким собі “полігоном для випробувань”. І не лише для того, щоб промацати ґрунт щодо впливу на молоду аудиторію.
Чорний піар стає більш розповсюдженим явищем для “знищення” опонентів, а дивною рекламою намагаються “замерехтіти” серед інших кандидатів.
Результати цих експериментів ми побачимо вже зовсім скоро. Та краще б політичні опоненти розповідали про те, як збираються розвивати регіони, замість своїх вподобань в одязі та правильності користування парасолькою.
Владислав Бомбела
Джерело:
fakty.com.ua
