— Мені на виграші щастить. У радянські часи в спортлото виграв 200 карбованців. Це були чималі гроші, пристойна місячна зарплата, — каже 71-річний Михайло Волинець із села Теліженці Тетіївського району на Київщині.
«Газету по-українськи» передплачує 12 років. Копію квитанції відправив на адресу редакції і виграв телевізор.
— Поки що стоїть вдома запакований. Син має налаштувати, — говорить Михайло Андрійович. — «Газету по-українськи» я вперше побачив у кіоску. Почитав і сподобалася. Використовую поради з рубрики «Сад-город». Люблю розгадувати кросворди і судоку. Цікавлюся міжнародними новинами. Газету раджу односельчанам. Дехто почав її передплачувати.
Переїхав до Теліженців із Вінницької області.
— Мене сюди запросили на роботу агрономом. Дали житло. На місці старої хати я побудував нову. Матеріалами і технікою допомагав колгосп. За рік вже справляли вхідчини. Перша дружина померла дев’ять років тому від тяжкої хвороби. Я був у депресії. Син наступного року відправив у санаторій на Закарпаття. Там познайомився з другою дружиною Марією Андріївною. В неї так само помер чоловік. Діти наші не були проти того, щоб ми зійшлися. І я перевіз Марію до себе. У її будинку живе син із сім’єю. Їхнє село розташоване в горах неподалік Мукачевого. Тепер туди їздимо відпочивати. Мої два сини живуть у нашому селі, мають власні будинки. На двох із Марією в нас п’ятеро внуків. Двоє її і троє моїх, — розповідає Михайло Андрійович.
Захоплюється мисливством.
— Перейняв це від батька. Я з ним у дитинстві скрізь їздив. Сам почав полювати вже на пенсії. Брав із собою спанієля Боя. Він мені «піднімав» пернатих у небо, діставав із річки трофеї. Рік тому помер. Прожив 11 років. Ще люблю рибалити. Тільки з’являється вільний час, йду до річки з вудочками. У селі протікає притока Росі. Водиться карась, короп, судак і сом. Цього літа через посуху річка зміліла, — каже Михайло Волинець.
×
Джерело: gazeta.ua
