21 червня 1915 року в дачному селищі Кунцеве під Москвою український художник Казимир Малевич завершив написання картини «Чотирикутник», однієї з найвідоміших картин в стилі супрематизму. Перейменована згодом у «Чорний квадрат», сьогодні вона, як і ще дві її авторські копії, зберігаються у Третьяковській галереї в Москві.
Малевич намалював перший «Чорний квадрат» швидко, під дією імпульсу, миттєвого осяяння. Він навіть не встиг підготувати чисте полотно – використав те, що було під рукою, на якому вже почав малювати іншу картину. І цей початковий малюнок добре видно на рентгенограмі першого «квадрата».
В «Чорному квадраті» немає жодного зв’язку з ілюзорним предметним світом, він є результатом чистого творчого акту, а художник стає рівним природі, адже створює щось, чого не існує в природі, створене лише власним креативним даром.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Випустили монету з «Чорним квадратом» Малевича
Чому не існує?
Тому що квадрат – форма, що не зустрічається в природі, на відміну від кола чи трикутника. Квадрат є результатом чисто умоглядного процесу. Квадрат несе в собі рівність і баланс усіх сторін.
Малевич знайшов свою точку опори, свою ідеальну формулу ідеального мистецтва і все зійшлось в одному полотні. Коли пізніше його питали, що він відчував, коли писав «Чорний квадрат», він розповідав, що між ним і полотном неначе спалахували червоні блискавки.
Робота була виконана Малевичем влітку та восени 1915 року. За твердженням художника, він писав її декілька місяців.
Робота була виставлена на останній футуристичній виставці «0.10», що відкрилася в Петербурзі 19 грудня 1915-го. Серед тридцяти дев’яти картин, виставлених Малевичем, на найвиднішому місці висів «Чорний квадрат».
Спочатку знаменитий квадрат Малевича вперше з’явився в декораціях до опери «Перемога над Сонцем» як пластичне вираження перемоги активної людської творчості над пасивною формою природи (чорний квадрат замість сонячного кола).Це була знаменита декорація до п’ятої сцени першої дії, що є квадратом в квадраті, поділеним на дві області — чорну та білу. Пізніше з декорацій цей квадрат перекочував у станковий твір.
Він створив новий напрямок — супрематизм. Це, як він вважав, вищий прояв живопису. Чорний квадрат став першою літерою алфавіту, за допомогою якої створювалися його шедеври. Художник називав супрематизм новою релігією, а квадрат — його іконою. Не дарма на виставці картина висіла вгорі в кутку, де у православних висіли ікони, так званий червоний кут.
Крім чорного квадрата на виставці були представлені «Чорне коло» і «Чорний хрест«. І якщо «Чорний квадрат» був першою літерою алфавіту нового мистецтва, то коло і хрест – другою і третьою. Всі три картини становили триптих, одне ціле, цеглинки, з допомогою яких будуть побудовані картини супрематизму.
Малевич описував роботу так: «Квадрат = відчуття, біле поле = «Ніщо» поза цим відчуттям». Для художника це було ядро спресованих смислів, розгортанню яких присвячене було усе його подальше життя і творчість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чорний квадрат» та «Мона Ліза» на сніданок: люди малюють відомі картини на бутербродах
«Квадрат» називають іконою нового світу, нового мистецтва. В ньому як в мікрочіпі закладені смисли нової епохи та нового усвідомлення людства, нового виміру існування мистецтва.
Відразу після знаменитої виставки «0,10» мистецьке середовище розділилось на два табори: тих, хто категорично не хотів приймати ідеї нового мистецького напрямку, та пристрасних прихильників супрематичних ідей Малевича, для яких чорний квадрат став знаменом нового життя.
Останні зробили «Чорний квадрат» своїм символом: пришивали квадрати чорного полотна на одяг, підписувались чорним квадратом, таким собі масонським Орденом Чорного Квадрата (до речі, Малевича звільнили з посади директора ГІНХУКУ з обвинуваченням у містицизмі та створенні навколо себе містичної секти).
За лічені місяці «Чорний квадрат» став символом цілої епохи і зробив Малевича її ідеологом і лідером. Напевно, саме завдяки цій популярності Малевича так складно було позбутись радянській владі у середині 1920-х, коли його колег по цеху відправляли на північ чи просто розстрілювали.
«Ця робота матиме величезне значення для історії мистецтва. Те, що було зроблено інтуїтивно, приносить дивовижні плоди», – писав Малевич в листі до друга.
Згодом Малевич виконав декілька копій «Чорного квадрата» (за деякими даними, сім). Достовірно відомо, що в період з 1915 до початку 1930-х Малевич створив чотири варіанти «Чорного квадрата», які відрізняються малюнком, фактурою і кольором.
«Квадрат» зіграв свою роль в оформленні похорону Малевича в 1935 році. У заповіті він писав, щоб його тіло помістили в труну у формі хреста, з розкинутими руками. Але організатори похорону замовляють звичайну домовину й розмальовують у стилі супрематизму. Кремують у Москві. Рештки ховають під дубом поблизу Немчинівки – художник любив це місце. Над над могилою був поставлений дерев’яний куб із зображенням чорного квадрата Під час Другої світової війни могилу зруйнували, а потім місце забудували.
* * *
1879, 23 лютого – у сім’ї Северина й Людвіки Малевичів у Києві народився син Казимир. Вони жили в будинку його тітки Марії Оржеховської на вул. Жилянській. Садиба не збереглася. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім’я часто переїжджала. Після Казимира мали ще 13 дітей, четверо померли малими. У 15 років мати дарує Казимиру набір фарб, він сам учиться малювати. Згодом вступає до художньої школи Миколи Пимоненка у Києві.
1896 – родина Малевичів переїжджає до Курська – тепер обласний центр в Росії. Казимир працює креслярем на залізниці. За кілька місяців кидає службу, бо хоче стати художником. Починає творити в імпресіоністичному стилі. 1899-го в курському костелі вінчається з донькою лікаря Казимирою Згляйц. Вона на 10 років старша. Тоді ж від інфаркту помирає батько художника. Казимир залишається годувальником родини. 1901-го у його сім’ї народжується син Анатолій, через чотири роки – донька Галина.
1905 – тричі намагається вступити до Московського художнього інституту. Займається у тамтешній школі малювання Федора Рерберга. 1907-го мати влаштовується завідувачкою їдальні в Москві. Винаймає п’ятикімнатну квартиру. Всі діти перебираються до неї. Три кімнати займає Казимир із родиною. Його дружина вимагає більше грошей, постійно докоряє. Вона їде з дітьми в село Мещерське у Підмосков’ї, працює фельдшеркою у психіатричній лікарні. Закохується в лікаря. Залишає дітей у працівниці лікарні й тікає.
1909 – Казимир Малевич у Москві одружується з дитячою письменницею Софією Рафалович. Живуть в будинку її батька у дачному селищі Немчинівка. 1920-го у них народжується донька Уна. Через п’ять років Софія помирає від туберкульозу. Дівчинка живе з батьком.
1910 – бере участь у першій виставці найбільшого товариства російських авангардистів «Бубновий валет». За шість років у Петрограді презентує картину «Чорний квадрат». Називає її маніфестом супрематизму – напрям в авангардному мистецтві, який передбачає використання простих геометричних фігур та ліній. Була частиною триптиха, в який входили «Чорний круг» і «Чорний хрест».
1919 – викладає у художній школі Вітебська. 1923-го очолює Інститут художньої культури у Петрограді. Влаштовує виставку, яку за «безглуздий формалізм і марну трату державних коштів» критикує впливовий інженер-архітектор, член Петроградського товариства архітекторів Сергій Гінгер. Малевича звільняють.
1927 – їде з виставкою до Варшави та Берліна. Просить дозволу залишитись там працювати. Однак Державне політичне управління вимагає залишити картини і терміново повернутися до СРСР. У Немчинівці приймає режисера Сергія Ейзенштейна та сценаристку Ніну Агаджанову. Вони приїхали готуватися до зйомок фільму «Броненосець Потьомкін». Одружується з українкою 25-річною Наталією Манченко з їхньої групи. «Наталія була милою жінкою з правильними рисами обличчя, великим пучком русявого волосся на потилиці. Губи в неї були «бантиком». Характер зовні спокійний. Вона добре ставилася до Уни, приділяла багато уваги її вихованню», – згадує подруга Малевичів Євгенія Полуектова.
1930 – Казимира Малевича звільняють із Київського художнього інституту, де викладав два роки. У Ленінграді арештовують. Звинувачують у шпигунстві на користь Німеччини. Художника піддають тортурам, вприскують воду у сечовивідний канал. Через це розвивається хвороба простати. Його друг і начальник відділу культури і мистецтв Держплану СРСР Кирило Шутко добивається звільнення. Випускають за два місяці. 1932-го очолює експериментальну лабораторію при Російському музеї.
1935, 15 травня – Казимир Малевич помирає від раку передміхурової залози.
×
Джерело: gazeta.ua
