— Отримала в подарунок фартух і рукавицю. Дуже подобаються. Ще хотілося б виграти путівку в санаторій, — каже 65-річна Любов Вільхова з села Суржки Великобагачанського району на Полтавщині.
Вона передплатила «Газету по-українськи». Відправила копію квитанції на адресу редакції і виграла кухонний набір.
— Виписуємо газету 10 років. Чоловік її читає від початку до кінця. Навіть до ночі засиджується. Мені подобається сторінка з рецептами. Найкращі вирізаю й зберігаю. Ще люблю про сад і город. Просила чоловіка, щоб виписав без телепрограми, бо так дешевше. А він проти, бо там друкують цікаві анекдоти, — розповідає Любов Олексіївна.
Вона родом із селища Велика Багачка. Закінчила Харківський технікум електрозв’язку.
— Все життя працювала на районній пошті, — продовжує. — Маю 47 років стажу. Спочатку робила оператором, підміняла тих, хто йшов у відпустки. Потім влаштувалася ревізором. Їздила з перевірками. Останні три роки відпочиваю на пенсії.
Живе у шлюбі з 66-річним Дмитром Михайловичем.
— Чоловік — із Суржків. Усе життя возив пошту. Має 46 років стажу. Там з ним і познайомилися. Він був водієм, а я — супровідником. На нашому весіллі 44 роки тому гуляла вся пошта. Я зробила зачіску, одяглася в українське вбрання. Але періщив такий дощ, що наречений не міг з дому виїхати. Я проплакала весь день. А наступного — молодий приїхав до мене вантажівкою. Її по болоті притягнув гусеничний трактор. Після одруження жили в райцентрі, отримали квартиру. Маємо двох синів і п’ятеро внуків, — розповідає Любов Олексіївна.
В Суржки перебралися 10 років тому.
— Живемо в хаті свекрів. Тримаємо господарство. Козу завели заради внуків. Засаджуємо 40 «соток» городу. Співаю в фольклорному ансамблі «Берегиня». Їздили з концертами на Сорочинський ярмарок, на Кобзареве свято, в Полтаву. На карантині сумуємо за репетиціями і виступами, — говорить Любов Вільхова.
×
Джерело: gazeta.ua
