Ліза Герман розповіла про покоління 20-літніх і тренди 2020 року на фестивалі Bouquet Kyiv Stage

Молоде покоління має нові стандарти і практики життя, інакше ставиться до особистого й навколишнього простору.

Про це каже Ліза Герман, мистецтвознавиця, кураторка, співзасновниця столичної галереї сучасного мистецтва The Naked Room. На фестивалі високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage взяла участь у публічній розмові з підприємцем, співзасновником заходу Євгенієм Уткіним. Спілкувалися про тренди 2020-го.

«Люди починають інакше мислити й робити, а не просто говорити, — говорить Ліза Герман. — Під впливом відкритих кордонів, моди. Наприклад, з’являється практика екологічного ставлення до свого побуту. Це важливо як приклад. Хоча те, що 5 тисяч київських хіпстерів сортують папір і пластик – від української екологічної катастрофи не врятує.

Нове покоління вирізняє увага до якості свого життя. Для них це вже не машина й дорогий телефон, а подорожі, можливість вільного пересування, потреба сходити на виставку. І взагалі все діджиталізується — навіщо навіть квартири купляти, коли скоро будемо всі жити де захочемо. Це інше ставлення до всіх рівнів життя.

Одне з найцікавіших явищ у Києві за останні роки – це зліт рейв-культури. Стосується молодого покоління – 20 плюс і навіть менше. В Україні розцвіла після Майдану. Аналогічно до того, як у Берліні 1990-х після падіння стіни, в перші роки становлення нової ідентичності міста.

Рейв – це святкування життя і свободи. Це про можливість бути собою, виглядати й рухатися, як хочеш. При вході на вечірку заклеюють камери телефонів, щоб не було можливості знімати й люди почувалися розслабленими. Туди йдуть для живого спілкування, а не щоб зафіксувати себе та інших. За моїм спостереженням, наліпки ніхто не знімає. Але йдеться не про заборону, а про культуру поведінки. Представники цього покоління навчилися поважати простір одне одного, право на приватність — нехай у тисячному натовпі. Це і про толерантність, якої немає в місті, особливо за межами культурної сфери.

Але цих інтелігентів 20-35 років, умовно, 5 тисяч на Київ. Їх не так багато, але я вірю, що їхні практики будуть поширюватися далі. Бо вони здатні залучати до цього інших. Примножувати досвід».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кінофестиваль Docudays UA мандруватиме Україною

«Минуло пів року, які зробили цей світ іншим, і ніколи вже не буде як раніше. Як ви до цього ставитесь і чи знаєте, що буде завтра?» — запитує Уткін.

«Для мене й мого оточення локдаун був досить щасливим часом, тому що в усіх була можливість сповільнитися, — говорить Герман. — При цьому я усвідомлюю, що ми були у привілейованому становищі, могли дозволити собі. Галерея не припинила існування. Навіть продали пару роботу за ці місяці. Відпочили, перезавантажились, подумали, поспостерігали. Але вже й сліду від цього не залишилося. Життя тепер стало ще більш інтенсивним.

Ще не закінчилася епопея з коронавірусом, але вже міняються наші життєві практики. Дистанція, масові заходи, відмова від деяких форматів. Ми в галереї досі не робимо публічні вернісажі й, мабуть, не будемо ніколи. Усі, хто хоче подивитися виставку – приходять і можуть поспілкуватися з нами, з художником. Особистий контакт нікуди не дівся, але зникла ця непотрібна історія про потусити, поштовхатися, зачекінитися.

На зміну соціалізації непотрібній прийшла приємна та продуктивна для всіх. Це буде визначати сценарії міського життя. Коли більше уваги до одне одного та змісту, а не до потреби зафіксувати свою присутність і важливість».

Повну версію матеріалу читайте в журналі «Країна» від 3 вересня.