Цього дня 1990 року в центрі Києва розпочалися масові протести студентів. Вони розгорнули наметове містечко на площі Жовтневої революції, яка зараз має назву Майдан Незалежності. Група студентів приїхала з київських та львівських вищих навчальних закладів. Серед їхніх вимог було – повернути в Україну солдатів, що проходили строкову службу за межами держави. Вони не допускали підписання нового Союзного договору, вимагали відставки голови уряду Віталія Масола, який виступав за поступові реформи. Також протестувальники хотіли націоналізації майна.
За кілька днів наметове містечко збільшилось на кілька сотень мешканців. До протестувальників приєдналися студенти з інших навчальних закладів, молодь підтримали кияни. Так починалася перша в новітній історії України широкомасштабна акція спротиву, яка дістала назву «Революція на граніті».
Організаторами акції виступила Українська студентська спілка, яку тоді очолював Олесь Доній, та Студентське братство Львова, головою якого був Маркіян Іващишин. Координаторами акції виступили Олег Тягнибок і В’ячеслав Кириленко. Студентство зі Сходу України представляв Олег Барков – керівник УСС Дніпродзержинська.
Ідея такого громадянського спротиву народилася на святкуванні п’ятсотріччя Запорозької Січі влітку 1990 року. Протестувальники запозичили таку форму протесту в болгарських студентів. Вони у червні того ж року оголошували голодування, вимагаючи змін. Участь в акції взяло кілька сотень студентів, з них 137 тримали голодування від одного до 12 днів.
«Краще вмерти, ніж жити в Радянському Союзі, писали на плакатах протестувальники. Вже тоді ми називали Майдан територією, вільною від комунізму. Це був час катарсиса не лише для юних революціонерів, а й для країни, яка вміє думати і дивитися у майбутнє. Це були стреси, хвороби, втрата свідомості, поїздки у лікарні, допити і т.і. А ще — це були зустрічі, знайомства із легендарними борцями за Україну, єднання поколінь. Це був початок того, що ми зараз святкуємо 24 серпня. І кому здається, що незалежність нам була дана просто так — нічого не знає про історію своєї країни. Незалежність — це історія боротьби багатьох поколінь, котре усіляко замовчувалося колись комуністичною ідеологічною машиною», — згадувала учасниця голодування Анжеліка Рудницька.
Масштабна непокора правлінню «Революція на граніті» тривала з 2 по 17 жовтня. Найважчими видалися останні 3 дні. Студентське голодування було першою та однією з найуспішніших політичних акцій, з якої почалася нова сторінка в історії України.
Схожу акції провели через два роки. З 6 по 23 жовтня 1992 року на Майдані студенти знову розбили наметове містечко й оголосили голодування, вимагаючи відставки уряду та реформ. Акція завершилася частковою перемогою: відставкою тодішнього прем’єра Вітольда Фокіна і обіцянками кардинальних змін від Леоніда Кучми, який став новим прем’єр-міністром. Однак і ці обіцянки не були реалізовані повною мірою.
Саме «Революція на граніті» та подальші події стали поштовхом до перейменування Площі Жовтневої революції на Майдан Незалежності, що офіційно було закріплене в Рішенні виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 26 серпня 1991 року № 524.
×
Джерело: gazeta.ua
