Як живе бальнеологічний курорт «Східниця» на карантині

— Трускавець ми відмінили, хоч років з 20 туди їздили. Чоловік возив аналізи тамтешньої води в лабораторію. Виявилась далекою за мінерально-хімічними властивостями від східницької, — каже 60-річна світловолоса киянка Галина Коржанівська. Зустріли її у центрі бальнеологічного курорту «Східниця», що за 20 кілометрів від Трускавця і Дрогобича, та за 100 – від Львова. Питаємо дорогу до місцевих мінеральних джерел.
Селище міського типу із населенням 2,5 тисяч жителів має площу 735 га. Розташоване поміж гірських перевалів на висоті 600-900 метрів над рівнем моря. Курортом вважається з 1976 року. На території Східницького родовища мінеральних вод налічується 38 джерел і понад 17 свердловин з різним фізико-хімічним складом. Тут лікують захворювання обміну речовин, органів травлення та сечовивідних шляхів.
— Паралельною вулицею осьо спускаєтеся кілометрів 2 може, то там буде обладнане джерело «3». А трохи далі вбік у лісі – джерело «18». Ще новий бювет в том году построїли. Зовсім близько – пів кілометра в протилежний бік, — розповідає. — Роками їздимо, і моря не треба. Ні з печінкою, ні з почками проблем не маю. Чоловік 15 років з діабетом, то майже не відчуває його. У великих санаторіях є лікарі-терапевти, ультразвук. Приписують, скільки води пити. Я свою норму вже знаю – «Содової» грам 150 на день для кишечного тракта і «Нафтусі» , від камнів у нирках, для жовчі хароша вона. «Нафтусі» можна і побільше пити. 21 день отдихаєм і весною во время строгого карантина тут були. А зимою по «Новій почті» звідси воду замовляєм на сайті.
— Не боїтеся новий вірус підхопити далеко від дому?
— А шо ж його бояться тут? Воздух, ліси, людей мало. То в Києві скорше набратись – обидва зяті в бізнесі. Але ми бережемся. Обом – за 60 вже. В ресторани, на масажі не ходим, хоч їх на кожному кроці тут настроїли. Гуляємо тільки, піднімаємось на холми, що починаються від джерел, — розповідає жінка.
— Які тут ціни на відпочинок?
— Ми в «Фортуні» остановились. Задоволені, четвертий раз приїжджаєм. Цього разу господиня обіцяла взяти з нас не 1400 за сутку, а зі знижкою – 1200. Номер з удобствами. Полотєнца, постінь часто міняють. Входить трьохразове пітаніє з меню на вибір. На сніданок каші на молоці і на воді, блінчики, сирники, омлет з тєфтєлями. В обід можна вибрати борщ або суп. Гарнір до цього із м’ясом по-гуцульськи чи рибою, або банош дають. Салат обов’язково на обід і на ужин. Ще тортік чи пірожок можна взяти на десерт. На вечерю тоже гарнір з рибою або м’ясом, перепілка навіть раз була. Майже те саме мали в «Три сини та донька», що он там на горбі видно білий корпус. То найдорожчий готель у Східниці. Аквапарк є у них. По 5 тисяч за двомісний номер з харчуванням платили і послугами на території. «Київська Русь», «ДіАнна» тут такі ше з дорогих – до 4 тисяч номери. А в частніків тут можна знайти і за 700 з чотириразовим харчуванням.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали 5 найкращих лікувальних курортів України

Центральна вулиця селища, де прощаємося з киянкою, має назву Золота Баня. Бере початок з автостанції. Посередині пів кілометрової вулиці розташована селищна рада із облаштованим сквером навпроти і недавно відремонтованим стадіоном. З будь-якої точки вулиці видно білосніжний храм Святих апостолів Петра і Павла УГКЦ із п’ятьма банями вкритими позолоченою бляхою та дзвіницею з п’ятьма дзвонами. Заходимо до селищної ради. Будівля виглядає недавно відреставрованою – зі свіжою побілкою персикового відтінку. По центру розташований герб міста – жовтий ведмідь на фоні зелених карпатських ялинок. На першому поверсі майстри ще штукатурять кабінети. Чути, як свердлять перфоратором. На сходах зустрічаємо заступника селищного голови Романа Майстрика. Чиновник років 30 – у піджаку та джинсах.

 

— Пріоритетний напрям розвитку Східниці – це туризм, — каже Роман Ярославович. — Цього року недоотримали в бюджет півтора мільйона гривень туристичного збору через карантин. Ці гроші могли б скерувати на інфраструктуру, яку активно розбудовуємо від 2010 року – початку першої каденції теперішнього селищного голови Івана Піляка. У 2015 році збудували амфітеатр на 500 місць, Співоче поле. З останніх втілених проєктів — сучасний, зручний бювет мінеральної води джерела «2с», який відкрили торік у червні. Ця вода дуже затребувана, нормалізує кислотно-лужний баланс у шлунку. 14 жовтня вже цього року відкрили реконструйовану надкаптажну споруду – джерела «1». Обновили підходи, встановили лавочки. Проект дає можливість зберегти лікувальні властивості мінеральної води та забезпечує тривале користування цілющими надрами.

***
До бювету мінеральної води від автостанції 300 метрів. Йдемо повз ятки з сувенірним крамом. Найбільше тут продають вишиванок, магнітів і спеціального посуду для пиття води із художнім розписом. Через кожні 200 метрів — салони краси і масажні кабінети.

Проїжджою частиною йдуть двоє до чоловіків років 60-ти. Цікавимося, чи місцеві.
— З самої Східниці. Мене Микола звати, кума — Валєра. Кум з Донеччини, — каже чоловік з горбинкою на носі. Одягнений у класичні штани, з-під смугастого светра видно накрохмалений комірець сорочки.
— В мене мама зі Східниці, виріс я на Донбасі, а все життя тут прожив. На пенсії зараз. Туристів не тримаю. Помагаю трохи в сусідів на будівництві. Або дров привезу, нарубаю комусь. А до того їздили на будову в Польщу, Росію, бо в Східниці більше роботи нема, — каже Валерій у жовто-синій футболці та потертих джинсах.
— І я не тримаю. В мене внуків багато. А сусіди всі тримають. Беруть по 200-300 гривень за ліжко. В хаті є окрема кухня для туристів. Сам собі їсти вариш і ніде не лазиш, — каже Микола.
— А звідки туристів найбільше приїжджає?
— З Кривого Рога найбільше. В них екологія нікудишня, кажуть, горобці червоні літають. Зі Світлогорська повно, Слов’янська, Києва, Одеси, — відповідає.
— Звідтам як приїжджають, то з нами стараються говорити по-українськи. Бачать певно, що по-руски їм відповідати не буду.

 

— Ви водою східницькою теж лікуєтеся? — питаю в обох чоловіків.
— Нє, не рухаєм. «Нафтуся» мочегонна, вимиває солі, пісок з нирок… — починає Валерій.
— Того і не п’єм, — його перебиває Микола. — В кожного камінці є. Їх не треба чіпати. Сусідка курортників приймала, і жеби не виливати воду, вона її пила. Попила 2 тижні і на операцію, камінець пішов. Жінкам легше, а чоловікам то больно було б. «Содову» п’ють, коли повишена кислотність. Як нині напитисі горівки, а завтра «содової» — попустить. А «Бромова» ше є. На нерви помагає.
— Ходіть школу вам покажем, нашо вам той бювет. Ремонти там поробили. До виборів може, — говорить Валерій. — Але цей голова найбільше за бувших зробив — вулиці всі асфальтовані, освітлені, бювети ото облагороджує. Майданчик спортивний зі спецпокриттям будуть, а туво парк буде, — показує на заліснену ділянку уздовж вулиці. При Союзі Східницю завалили. Усі гроші йшли в Трускавець. Східницю не хтіли розвивати, бо тут ліпша вода. Ще є джерело «25-26», то, переповідають, коли Андропов захворів, тут набирали воду, везли в Стрий на військовий аеродром і звідти відправляти йому до Москви. Ще можна нафтою Східницю розвивати, але владі зараз не до того.

Підходимо до подвір’я школи. Навпроти — закинуте приміщення під ржавим дахом із побитими вікнами. Над входом абревітура МГВУ. Гілки з кущів навколо будівлі вплітаються через вікна всередину.
— А тут майстерня була. На промисел робили металеві інструменти. Станки ще всередині збереглися, а во він розкаже, він там працював, — Валерій вказує на сивого чоловіка у джинсах і спортивній куртці з неоновими вставками по той бік вулиці. Той підходить до нас, подає руку.

 

— Механічна майстерня років 15 тому закрилась. Кузня там була. Станки для інструментів робили. Ще за Польщі працювала. Я прийшов у 1967-му, — розповідає новий знайомий 80-річний Богдан Пронів. — А то музей буде колись, — показує на ржаву цистерну завдовжки метрів 6. — То насос, яким підогрівали нафту, що йшла по нафтопроводу, аби не було закупорки. Він в другому місці працював. Ним качали нафту до Борислава за 14 кілометрів, де є управління «Нафтогаз». Свердловину закрили і насос зняли. Давала 500 кубів нафти на добу. Не було тут ні колгоспів, ні радгоспів, а всьо нафта. Я сам роками працював на заводі в Бориславі. І дід мій працював, і мама, тато, дядько, дочка. Дід за Польщі заробляв 500 злотих, що можна було 5 корів купити, на всю сім’ю хватало. Я тоже непогано заробляв. Вже 16 років на пенсії. Маю 5 тисяч 300 гривень пенсії, але то було 240 доларів раньше, а тепер що? Тепер і працювати нема де. Чоловік з 30 може зараз працюють у Бориславі на «Нафтогазі». Решта поїхали до Португалії, Іспанії. Син тоже їздив по заграницях, але потім в АТО пішов, тепер голова їхньої Спілки у Східниці. Говорять, тут і на 50 років поклади нафти і газу є, але фондів нема, щоб бурити. Ті Коломойскі, Ахмєтови знають, куда мають вкладати.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нафта проступає крізь фундаменти будинків» — у місті обмежили водопостачання

***
Біля бювету джерела «2с» черга із 6 чоловік. Хто з літровими пляшками, хто з п’ятилітровими бутлями. Припарковані з десяток машин. У магазині поряд продаються пусті пляшки для води. Літрові — 5 гривень, п’ятилітрові — по 12. Поряд з дверима табличка з обмеженням, що можна набирати воду не більше 750 мілілітрів. Всередині — три дозатори. Середній перев’язали навхрест червоною стрічкою для дистанції між відвідувачами.
— Порівняно з минулим роком туристів у нас зменшилося відсотків на 10, — каже директор комунального підприємства «Східницькі джерела» селищної ради 38-річний Олег Гірник.

 

— Сезон відкрився на дві місяці пізніше цього року через карантин — у серпні. Триватиме до кінця жовтня. Найбільше туристів з Києва, Одеси, Дніпра, центральної та східної України загалом. Львів’яни теж є, але приїжджають на день переважно, води наберуть та й назад. Дороги хороші, за півтори години доїхати можна. Тамтого і позатамтого року побільшало поляків і литовців. Це через співпрацю з їхніми містами-побратимами. Деякі проекти в селищі втілили на кошти Євросоюзу. З Трускавцем не конкуруємо, в кожного – своє. Приїдуть до Трускавця, то і до Східниці заїдуть, — розповідає за столом у невеликому кабінеті 2 на 4 метри, відділеному склом у приміщенні бювету. Останній зачиняють на 10-хвилинну перерву — це роблять кожні дві години. Клінінг-менеджер Тетяна усі водозабірні крани і водостоки обробляє антисептиком.

 

— Тут набирають гідрокарбонатну натрієву воду для покращення функціонування кишково-шлункового тракту, — продовжує директор. — В народі її називають «Содова». Понижує кислотність. За призначенням лікаря переважно її п’ють тричі на день по 150 мілілітрів протягом двох-трьох тижнів. Зловживати не радять. Тому на сесії міськради обмежили норму води на одного – 750 мілілітрів. Звичайно, не забираємо воду, хто більше візьме.
Цей новий бювет ми відкрили 16 червня минулого року. До того набирали вище у джерелі. За пів години чоловік 5 могли пройти. У бюветі тепер 25 встигають набрати ту ж кількість за 15 хвилин. Вода зберігає властивості до двох тижнів. У селищі, крім цього, є ще два облаштованих бювети. Один з них — з джерел води «20» — йодобромна та «21а» з підвищеним вмістом гліцерину. Це води для лікування сечокам’яної системи. У третьому бюветі набирають «Нафтусю» з джерел «8-9-10». Джерела «25-26» з «Нафтусею» відновили минулого року. Там поставили нову надкаптажну споруду, охоронну зону біля джерела. «15» джерело з вмістом заліза теж відновили торік. Ця вода окислюється за 40 хвилин. Її треба відразу пити. У «357» джерелі дуже високий вміст гліцерину. Так і називають в народі – «гліцеринка», вмиваються нею.

 

— Приехали взять воды на неделю. Отдихаем в Трускавце 21 день, — каже 61-річна Наталя Буримська із Дніпра у затемнених окуляри. Взута у кросівки з яскравими шнурівками. Біля бювету вигулює французьку болонку Анфісу.
— З міста поїхали, в нас там гірша екологія. І я алергік, лікарі радять їхати з міста в сезон цвітіння амброзії. Тут одразу всі симптоми зникають. З чоловіком у Трускавці зняли двокімнатну квартиру за 6 тисяч гривень. Ціни порівняно з Дніпром дуже хороші.