На окупованій Росією території Луганщини бракує медичних працівників. З 2014 року вони виїжджають на вільну територію або в Росію, залишають професію. На кінець 2019-го на окупованій Луганщині було 4 тис. лікарів і 10 тис. середньої ланки медичних працівників.
За даними окупантів, у них є 45% необхідної кількості лікарів і 60% медичного персоналу.
— Я багато років працювала педіатром у Краснодоні (з 12 травня 2016 року — Сорокино. — ГПУ), мала своїх клієнтів, — каже Олена, прізвище просить не називати. — Люблю роботу. Розуміла, що в так званій республіці ні про яке підвищення кваліфікації чи професійне зростання не може бути й мови. Для доньки, якій на початок окупації було 11 років, теж перспектив не було. Зважилися переїхати до Києва. Чоловік Олександр ще залишився працювати в Краснодоні травматологом, але за рік приїхав до нас.
З колишніми колегами Олена спілкується рідко. Про рішення покинути Луганщину не шкодує.
Донька кримчанки Валентини 2014 року закінчила медичний вуз на півострові.
— Їй треба було проходити інтернатуру, — розповідає. — Сімферополь вже оголосили російським. Нам як іноземцям назвали таку суму, що ми не тягнули. Донька довчилася в Луганському медуніверситеті. Кілька років пропрацювала в реанімаційному відділенні й покинула медицину взагалі. Не влаштовувала зарплата, ставлення керівництва, рівень захисту, оснащення лікарень. Зараз має салон з нарощування вій.
Середня зарплата лікаря в так званій Луганській народній республіці становить 7,3 тис. руб. — майже 3 тис. грн, медсестри — 2,2 тис. грн. У сусідній Росії лікар отримує 15,6 тис. грн, медсестра — 10 тис. грн, на неокупованій території України близько 7 і 4 тис. грн відповідно.
На територій окупованої Луганщини п’ять навчальних закладів готують лікарів: Луганський медичний університет, Луганський, Довжанський, Кадіївський та Антрацитівський коледжі. Однак випускники виїжджають із регіону.
Аби покрити дефіцит лікарів, бойовики запровадили «Програму возз’єднання народів Донбасу». Охочих навчатися на медиків беруть поза конкурсом і оплачують навчання.
Найбільше на окупованій території бракує вузьких спеціалістів. У Довжанську, в якому до 2012-го було понад 100 тис. жителів, кілька років немає інфекціоніста. Там же найбільше хворих на коронавірусну інфекцію. Недавно в місті померла ендокринолог, яка обслуговувала і мешканців сусіднього Хрустального.
Бойовики кажуть, що медицина в них безкоштовна. Однак місцеві говорять, що платити доводиться за все.
— Недавно водила 5-річного сина в травмпункт, покалічив руку, — говорить Катерина з Довжанська. — Нам просто написали ліки, щоб ми все купили. Платити довелося навіть за бинт. Але найгірше, що в аптеках немає медикаментів. Бинт шукали в трьох, мазь із антибіотиком так і не знайшли.
×
Джерело: gazeta.ua
