13 червня 1911 року в Парижі відбулась прем’єра балету «Петрушка» Ігоря Стравінського.
Став однією з частин програми «Російських сезонів». В столиці Франції їх організовував імпресаріо Сергій Дягілєв. Для цього збирав найкращі таланти Російської імперії. На початок ХХ ст. мистецтво балету переживало кризу. Це був консервативний, застряглий в традиціях жанр сценічного дійства, вже мало цікавий митцям і публіці. Енергія, екзотика в музиці, хореографії, сценографії гастролерів зі Сходу стали свіжим подихом. Музика Стравінського відкрила нову еру в балеті.
Під час роботи над «Петрушкою» композитор просив друзів присилати йому ноти вуличних і фабричних пісень. Його критикували за те, що вивів на сцену «кучерську музику», «романси кухарки», примітивні мелодії. Натомість французький композитор Клод Дебюссі назвав Стравінського «інстинктивним генієм колориту й ритму».
Над лібрето вистави працювали Ігор Стравінський разом з художником Олександром Бенуа.
Дія «Петрушки» відбувається на площі в Петербурзі під час святкування Масляної.
Головні герої «Петрушки» – ляльки балаганного театру. Фокусник представляє їх натовпу і оживляє. Поступово між ляльками зароджується любовний трикутник. Чутливого Петрушку не помічають недалека Балерина та самовдоволений негр Арап. «Замість вигадника і веселуна на сцені — Петрушка з нахилами маніакально-депресивного П’єро, що страждає від нещасливого кохання, роздвоєності і боротьби з власним внутрішнім наглядачем — специфічний гумор епохи поведінкових перверзій і раннього психоаналізу», — пише сучасний композитор і есеїст Андрій Світличний.
Велику увагу автори приділили образу народу. Він постає у балеті як строкатий вуличний натовп. Це гуляки, балаганний дід, лірник, танцівниця, годувальниці, мужик з ведмедем, кучері та конюхи, купець з циганками.
«Дворян або запрошених до Петербургу європейців простий народ цікавить у кращому випадку як колоритний натовп, в дусі картин Малявіна і Кустодієва, або як збірка курйозів, людський зоопарк – на кшталт циганок на базарі» , — продовжує Андрій Світличний.
У ролі Петрушки на прем’єрі виступив Вацлав Ніжинський. Танцівник польського походження, уродженець Києва здивував паризьку публіку технічними стрибками і здійняв на прем’єрі фурор.
Після трьох сезонів балетів Дягілєва молодий композитор Ігор Стравінський став суперзіркою.
1953 року Вацлава Ніжинського поховали в Парижі. На надгробку встановили його статую у ролі Петрушки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Це знущання! Де поліція?» – російський балет закінчився великим скандалом
Російський композитор Ігор Стравінський належав до давнього українського козацького роду. Походив з Волині. Геральдичний щит сім’ї мав елементи герба гетьмана Івана Сулими. Пізніше в документах росіяни забрали частину «Сулима». Ігор Стравинський повернув сину Святославу подвійне прізвище.
Мати Стравінського — піаністка і співачка Ганна Стравінська — киянка, походила з козацького роду Холодовських.
Сім’я батька, відомого оперного співака Федора Стравінського була родом з Чернігівщини. Навчався і працював в Україні, мав маєток на Волині, де композитор проводив дитинство. Саме там створював музику до балету «Весна священна». У вступі твору музикознавці відзначають українські архаїчні поспівки.
×
Джерело: gazeta.ua
