Засновника харківської школи бандури Гната Хоткевича засудили до розстрілу 29 вересня 1938 року. Звинуватили в участі у «контрреволюційній організації» і шпигунстві на користь Німеччини.
Чоловік народився 1877 року в Харкові. З 1920 року активно долучився до літературно-мистецького життя України. Викладав українську мову та літературу в Деркачівському зоотехнікумі. За 6 років повернувся до Харкова, де керував класом бандури у місцевому музично-драматичному інституті. З 1928 року став художнім керівником полтавської капели бандуристів. Писав художні, драматичні твори, кіносценарії.
У період згортання українізації, потрапив у немилість до влади за свої твори і відродження давніх українських традицій. Усі його твори заборонили, а видавництва вимагали повернути гонорари — не влаштовувало ідейне спрямування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Журналіста засудили до вищої міри покарання
1937 року 60-річний Хоткевич, який проживав із родиною у злиднях, написав листа президентові Академії наук УРСР Олександрові Богомольцю. Просив того посприяти виданню декількатомної художньої праці про Шевченка, підручника «Бандура» та історичного огляду музичних інструментів. Той пообіцяв підтримати, але не встигають.
Уже 23 лютого 1938 року Хоткевича арештовують. За 3 місяці чекісти змусять його підписати зізнання, що є «німецьким шпигуном». Вирок призначить особлива трійка УНКВС по Харківській області. Розстріляють 8 жовтня у харківській в’язниці.
Пізніше дружина Платоніда Скрипко отримає звістку, що помер у в’язниці 1942 року від серцевого нападу.
Українських художників Михайла Бойчука, Василя Седляра, Івана Липківського та Івана Падалку розстріляли у тюрмі НКВД в Києві 13 липня 1937 року. Усі належали до школи бойчукістів.
Вони заперечували прийнятий в СРСР соціалістичний реалізм, апелювали до світового та народного мистецтва. У відповідь отримували звинувачення у «спотворенні образів соціалістичної дійсності та радянських людей», формалізмі.
×
Джерело: gazeta.ua
