Ейсебіо міг опинитися в «Інтері»

Через пандемію коронавірусу футбольний сезон спотворений. Імовірно, найкращого футболіста світу та володаря «Золотого м’яча» 2020-го не визначать. Розповідаємо про лауреатів минулого.

У 1965 році «Золотий м’яч» виграв португалець Ейсебіо.

Ледве почавши кар’єру футболіста, Ейсебіо також швидко міг її і завершити. Уродженець Мозамбіку з дитячих років став займатися спортом. Причому м’яч, яким майбутній лідер збірної Португалії та його друзі грали в футбол, був зроблений з газет і шкарпеток. У 1958 році, коли Ейсебіо було 16 років, він двічі невдало намагався потрапити в «Дешпортіву» – фарм-клуб «Бенфіки». Саме тоді став замислюватися про те, щоб кинути футбол, але змінив своє рішення.

Перед тим як перейти в клуб всього свого життя – «Бенфіку», Ейсебіо був близький до укладення контракту з найлютішим ворогом «орлів» – «Спортингом». В останній момент Ейсебіо передумав оформляти трансфер.

– Мій батько – білий, мати – чорна. Коли представники «Спортинга» розмовляли з моїм майже білим братом, то ставилися до нього, як до рівного. Коли до справи підключалися я і моя мати, їх тон різко змінювався.

При переході в «Бенфіку» вирішальну роль зіграла і мама Ейсебіо — Еліза Аніссабені. Коли лісабонці запропонували гравцеві тисячу доларів, мати і брат футболіста стали наполягати на двох тисячах. Ейсебіо боявся, що «Бенфіка» відмовиться від такої пропозиції, але клуб, врешті-решт, дав згоду. Еліза Аніссабені, ледь отримавши ці гроші, поклала їх у банк, і пообіцяла «Бенфіці», що якщо її син не заграє в Португалії, то вона поверне їх в казну «орлів».

Форвард дебютував у складі «Бенфіки» 23 травня 1961 року і зробив хет-трик в товариському матчі проти лісабонського «Атлетіко».

Коли в 1962 році «Бенфіка» з Ейсебіо на провідних ролях завоювала Кубок європейських чемпіонів, мадридський «Реал» зробив на ті часи запаморочливу пропозицію нападнику, але футболіст вирішив відмовитися.

В чвертьфіналі Кубку світу-1966 в Англії на Португалію, яка блискуче виграла груповий турнір з трьома перемогами, чекала сенсаційна збірна КНДР

Яким же було здивування глядачів, коли на 25 хвилину табло «Гудісон-парку» в Ліверпулі висвічувало рахунок 3:0 на користь північнокорейських комуністів. Однак надалі вони злякалися своєї сміливості. А в Португалії знайшовся лідер, який не впав духом. Ейсебіо на 27 хвилині скорочує відставання в рахунку, а на 43-ій робить його мінімальним 3:2. У другому таймі почалося побиття. Ейсебіо забиває ще два м’ячі і на 59-ій хвилині Португалія вперше веде в рахунку 4:3. Крапку в матчі поставив Жозе Аугушту за 10 хвилин до кінця гри 5:3.

«Бенфіка» часів Ейсебіо була одним з найсильніших клубів Європи – багато в чому завдяки своїй головній зірці. Для свого часу Ейсебіо був виключно швидким гравцем, а видатна техніка і поставлений удар робили його просто ідеальним нападаючим. У свій найкращий сезон-1967/68 Ейсебіо в 24 матчах чемпіонату Португалії забив 42 м’ячі – можна сказати, що в той рік «Бенфіка» кожен матч починала з форою в півтора голи.

Завдяки його подвигам на поле до Ейсебіо приклеїлося два прізвиська — «Чорна пантера» і «Чорна перлина». Як зазначав у одному зі своїх інтерв’ю сам Ейсебіо, він став першим футболістом африканського походження, якому вдалося домогтися світового визнання. Що стосується «Чорної пантери», то так його називали в основному через пластичність і гнучкість, які допомагали йому забивати багато голів і вигравати трофеї.

З «Бенфікою» Ейсебіо 10 разів ставав чемпіоном Португалії – інакше кажучи, першим місцем при ньому команда поступалася лише у виняткових випадках. У фіналі Кубка чемпіонів «Бенфіка» зі своїм зірковим форвардом грала чотири рази – правда, перемогти команді Ейсебіо вдалося тільки один раз, за тренера Гуттманна. Потім почало діяти його знамените прокляття.

23 травня 1990 року у Відні, Австрія, грався фінал Кубка чемпіонів. Зустрічалися португальська «Бенфіка» та італійський «Мілан». Ейсебіо пішов на кладовище. Відшукав могилу свого тренера Бели Гуттманна, якого несправедливо звільнили з клубу, й довго молився. Благав простити його клуб і зняти прокляття. Однак Гуттманн був невблаганний. «Бенфіка» знову програла — 0:1.
Це був шостий поспіль програний «Бенфікою» європейський фінал. Загалом «Бенфіка» програла вісім фіналів єврокубків.

 

Не зважаючи на визнання і зірковий статус, Ейсебіо завжди залишався скромною людиною. У 1992 році поряд з домашнім стадіоном «Бенфіки» – «Да Луш» був встановлений пам’ятник великому футболісту. Як зізнавався потім Ейсебіо, кожен раз, проходячи повз цієї скульптури, він відчував себе ніяково.

– Я ходжу по землі, як і всі звичайні люди. А зараз я і зовсім просто колишня зірка на пенсії, — говорив Ейсебіо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Майбутній володар «Золотого м’яча» у 17 років забив 5 голів в одному матчі

В одному з останніх інтерв’ю газеті A Bola великий португалець говорив: «Усім, чого я досяг у житті, я зобов’язаний собі, моїм товаришам по клубу й «Бенфіці». Я був кращим гравцем світу, кращим бомбардиром світу і Європи, я виграв усе, крім чемпіонату світу. Я почав професійну кар’єру в 19 років і любив свій клуб. Іноді я думав: «Якщо поїду звідси, зароблятиму більше, але чи варто це того?» Я повинен був перейти в «Інтер» відразу після КС-1966 і ми з дружиною вже пригледіли будинок на озері Комо, але я залишився і ніколи не шкодував про це. Клуб дав мені трофеї, дав гроші і світову славу.

«Бенфіка» – це велика кількість друзів, велика родина. На початку тобі подобається в клубі. Потім подобається ще більше. А зараз я точно знаю, що помру з «Бенфікою» в серці».

Ейсебіо помер 5 січня 2014 року від зупинки серця. Він мав лише 71 рік.

«Я думаю, він безсмертний», – сказав кращий португальський тренер Жозе Моурінью, коли перестало битися серце видатного футболіста з цієї країни.