Джордж Бест прожив 59 років

Через пандемію коронавірусу футбольний сезон спотворений. Імовірно, найкращого футболіста світу та володаря «Золотого м’яча» 2020-го не визначать. Розповідаємо про лауреатів минулого.

У 1968 році «Золотий м’яч» виграв ірландець із «Манчестер Юнайтед» Джордж Бест.

Сер Алекс Фергюсон називав його найбільшим талантом в історії британського футболу. Дієго Марадона – своїм натхненником. Пеле вважав північноірландця найкращим гравцем в світі. Журналісти під враженням влучно прозвали його п’ятим учасником легендарної The Beatles. Крайній півзахисник, який забив майже півтори сотні голів в чемпіонаті Англії і став символом «Манчестер Юнайтед». Клубу, який завоював перший англійський Кубок чемпіонів. На свій пік Джордж Бест вийшов в 1968 році, коли став наймолодшим лауреатом «Золотого м’яча». Яскраво блиснувши, зірка хлопця з Белфаста так само стрімко згасла: футбол в житті Беста поступився місцем іншим цінностям, через що загальний улюбленець швидко перетворився в героя перших шпальт жовтої преси, став організатором не одного гучного скандалу, а під кінець кар’єри змінив більше дюжини клубів, серед яких були повні екзотики колективи з ПАР, Гонконгу та четвертого англійського дивізіону. Значно пізніше Бест зізнавався, що ні про що не шкодує, бо прожив яскраве життя — і це неможливо заперечити. Згадуємо віхи кар’єри самого харизматичного і обдарованого футболіста своєї епохи.

Навіть якщо ви захоплюєтеся північноірландським футболом, то навряд чи чули про клуб, в якому маленький Джордж Бест робив свої перші спортивні кроки. «Крегаг Бойз» — саме так називалася дитяча команда, з якою талановитий юнак перебрався не куди-небудь, а в «Манчестер Юнайтед». Вундеркінда цілком міг перехопити північноірландський «Гленторан» — один з найвідоміших місцевих клубів і дитяча любов Джорджа. Але відмовився від Беста через власну дурість, поставивши під сумнів його фізичні дані. Цікаво, що рівно те ж саме майже одночасно зробив і англійський «Лідс». Юний Бест дійсно не вражав: худий, не особливо високий. А в Британії здавна особливою пошаною користуються гренадери, здатні продавити, зім’яти і знищити.

Як пізніше зізнавався наш герой, пристрасне захоплення футболом на високому рівні підтримувало ту обставину, що інших способів зайняти себе у молодої людини і не було — доводилося цілодобово безперервно ганяти м’яч у дворі. Енерговитратне заняття приносило задоволення, адже в футбольній справі Бест був обдарований явно більш щедро, ніж його тодішні дитячі опоненти. Було ще й навчання, яке давалося Джорджу, що цікаво, теж досить легко. Доказом цього може служити простий факт: герой оповідання впорався зі вступними іспитами і був зарахований в Grosvenor Grammar School – привілейовану школу. Втім, між навчанням і спортом вибір був зроблений на користь останнього, тому граніт науки з часом покрився товстим шаром пилу.

15-річного Беста знайшов в Белфасті Боб Бішоп, відомий в «Манчестер Юнайтед» талановитий розвідник. Він послав телеграму тренеру клубу Метту Басбі:

«Я думаю, що я знайшов вам генія!»

У віці 15-ти років Джордж Бест прибув в Манчестер, де відразу всіх вразив. Ні, не футбольним талантом. Спершу північноірландець здивував англійців майже нездорової худорбою і дивним акцентом. Спілкування з одноклубниками не клеїлося настільки, що Бест в емоційному пориві вирішив їхати додому. Невідомо, як би склалася доля майбутнього футболіста, якби не Метт Басбі, що вмовив юнака повернутися назад.

Складно повірити, але в юності Джордж Бест був трудоголіком і залишався після тренувань, щоби попрацювати над своїми слабкими сторонами. Так, вони на перших порах у видатного північноірландця теж були. Завдяки своїй працездатності та кадровим проблемам «Манчестер Юнайтед» Бест дебютував за «червоних дияволів» 14 вересня 1963 року в матчі проти «Вест Бромвіч Альбіон». Манкуніанці тоді перемогли, а Бест залишив своєю грою приємне враження.

У наступному календарному році Беста можна було вважати основним футболістом «Манчестер Юнайтед». Кар’єрні справи йшли вгору, талановитий північноірландець забив свій перший м’яч у футболці «червоних дияволів», рідний Белфаст починав обдаровувати Беста першими променями слави. Сезон 1963/64 МЮ завершив на другому місці, пропустивши вперед тільки «Ліверпуль». А Бест забив шість голів у 26-ти матчах. Не дивно, що наступний розіграш чемпіонату фланговий форвард починав у статусі головного вундеркінда ліги. І найсміливіші очікування йому вдалося виправдати: в деяких іграх Бест влаштовував справжні бенефіси, а поєдинок проти «Челсі» на «Стемфорд Брідж» провів так, що після фінального свистка йому аплодували навіть вболівальники «синіх». «Манчестер Юнайтед» в 1965 році завоював чемпіонський титул, а Бест проявив себе і в Європі: МЮ на заповненому лісабонському стадіоні провів незабутній поєдинок проти «Бенфіки», розгромивши суперника у матчі-відповіді чвертьфіналу Кубка європейських чемпіонів. У півфіналі манкуніанці поступилися сербському «Партизану», але Бест все одно гучно вийшов на міжнародний рівень. З легкої руки португальської преси Джордж отримав прізвисько «El Quinto Beatle» — п’ятий біттл. Що свідчило про високу оцінку його гри.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Володар «Золотого м’яча-1967» мав народитися на 10 років раніше

Але саме тоді у 19-річного Беста почалися і перші проблеми, пов’язані з порушенням режиму. Активне дозвілля привзвело навіть до триматчевої дискваліфікації. У житті Джорджа з’явився новий друг — футболіст «Ман Сіті» Майк Саммербі, який виступав екскурсоводом північноірландця по нічному Манчестеру.

Поки партнери Беста по «Манчестер Юнайтед» вигравали чемпіонат світу-66, Джордж відкривав бутики, нічні клуби, почав стосунки з яскравою моделлю Джекі Гласс і пристрастився до горілки з лимонадом. До серйозних проблем, пов’язаних з алкоголем, було ще далеко, але футболу доводилося відвойовувати місце на чолі піраміди інтересів Беста.

Зірка Джорджа Беста найбільш яскраво засяяла в 1968 році. Йому було 22, фанати одного з лідерів «Манчестер Юнайтед» буквально обожнювали свого кумира, особисте життя вирувало, а в футболі поки ще залишалися нескорені вершини. Одна з них була пов’язана з Кубком чемпіонів — саме цей турнір манкуніанці розглядали в якості ключового на сезон. Вирішальний внесок у виконання амбітного завдання зробив, мабуть, саме Бест. Він забив формально переможний м’яч у фінальному матчі проти «Бенфіки», підтвердивши свій високий рівень. МЮ завоював історичний Кубок чемпіонів, ставши першим англійським клубом, який виграв цей трофей. А Бест, відзначаючи успіх, напився до нестями.

 

МЮ виграв не тільки Кубок чемпіонів, а й чемпіонат Англії. Бест з 32 голами став найкращим бомбардиром своєї команди, отримав в нагороду приз найкращому гравцеві року за версією футбольних журналістів Англії, але найголовніше — завоював «Золотий м’яч», ставши наймолодшим лауреатом в історії. Бест купався в променях слави і грошей.

Дівчата не давали проходу Бесту. Всі хотіли прокинутися зранку в ліжку з Бестом. І він рідко їм відмовляв. Численні фірми укладали з ним контракти з багатьма нулями. Обличчя Беста збільшувало продажі товарів цих компаній у декілька разів.

«Тоді я став справжньою іконою. Я навіть рекламував бюстгальтери «Playtex», щоправда не в якості моделі. Та реклама була досить оригінальною. Я заходив до бару, сідав за столик, а потім починав сканувати його на наявність красивих дівчат. Знайшовши бажаний об’єкт, я надсилав дівчині записку, в якій запитував, чи можна поставити їй випивку. Далі для мене події розгорталися зовсім не так, як в житті. Я отримував гарбуза. Від неї приходила наступна відповідь: «Бюстгальтери «Playtex» додають такої великої впевненості в собі, що дозволяють відмовити навіть Джорджу Бесту», – згадував він свій рекламний досвід.

Збірна Північної Ірландії — окрема історія. Бесту так і не вдалося зіграти з нею на чемпіонаті світу. У 1982-му ця команда туди пробилася, але Бесту було вже 36 і його футбольний талант до того часу вже повністю розчинився в алкоголі. Кілька пам’ятних матчів за національну збірну Джордж все ж провів. Якось наприкінці 60-х він практично поодинці обіграв зіркову Шотландію — місцева преса напередодні звинуватила його в тому, що за «МЮ» він виступає з великим ентузіазмом, і змушена була потім взяти свої слова назад. Був ще епізод у поєдинку з Голландією, коли Бест отримав м’яч, побіг з ним на інший фланг, відшукав там Йохана Кройфа і прокинув м’яч тому між ніг.

У 1969 році Бест вперше публічно зізнався, що у нього є проблеми з алкоголем. Знайшлася і формальна причина: «Манчестер Юнайтед» переживав зміну поколінь, результатами команда похвалитися не могла, а Бест ніколи не вмів справлятися з поразками. Він почав пропускати тренування, став рідше виблискувати на футбольному полі, а також був помічений в відвертій грубості: підкат проти захисника «Манчестер Сіті» привів до перелому ноги у останнього. Дійшло до того, що Бест за своєю ініціативою пропустив важливий матч проти «Челсі»: північноірландець вважав за краще провести уїк-енд в обіймах своєї нової пасії. «Я не можу пояснити, чому я прийняв таке рішення. Це була помилка», — журився потім Бест. Британська преса йому не повірила, в журналістських матеріалах з талановитого плейбоя футболіст швидко перетворився в «сумнівну особистість, що ганьбить увесь футбол неповагою до фанатів».

У жовтні 1972 року Бест через політичні мотиви отримав погрози від ірландської воєнізованого угрупування ІРА і був узятий під охорону. Гіршого варіанту вдалося уникнути, але ось від стресу футболіста позбавити не вдалося. «Манчестер Юнайтед» все так само не міг вийти з кризи, старань Беста, що три роки поспіль ставав найкращим бомбардиром, було явно мало. А тут ще погрози розправою. Де вразливій особистості знайти розраду?

Через чотири роки після завоювання «Золотого м’яча» Бест настільки втомився від футболу, що заявив про завершення кар’єри. А через пару тижнів передумав — в стилі найвідомішого спортивного ірландця сучасності. А заодно і посварився зі своїм одноклубником — шановним Боббі Чарльтоном. Потім перестав відвідувати тренування, розмінюючи їх на розважальні процедури в пабі. Грубість в матчі збірних привела до тривалої дискваліфікації. Зрештою Беста виставили на трансфер, «Манчестер Юнайтед» насилу уникнув вильоту, а у самого скандального футболіста того часу з’явилася борода, пізніше стала символом страждань «п’ятого бітла».

У перший день 1974 року Бест провів свій останній матч за «Манчестер Юнайтед». Це був кінець другого пришестя Джорджа в МЮ: північноірландець зробив другу спробу піднятися на вершину, але характеру не вистачило. Посварившись з тодішнім тренером Томмі Догерті через непотрапляння до складу, Бест в серцях заявив, що більше за МЮ не зіграє. І дійсно — не зіграв.

Після МЮ було ще більше скандалів і проблем. Чого вартий хоча б арешт через крадіжку хутряної шуби і паспорта у міс світу. Або алкоголізм, що стрімко розвивався алкоголізм у матері Беста, трагічна смерть кузена, залежність від азартних ігор та пов’язані з цим фінансові проблеми. Саме через останній аспект Бест погодився два місяці грати за клуб з ПАР — «Джуїш Гілд» — і отримав за старання трохи більше десяти тисяч фунтів. Володар «Золотого м’яча» змінював клуби, немов рукавички — все з суто матеріальних міркувань, сам футбол Беста давно не цікавив.

 

Показово, що з шотландського «Хайберніан» Джорджа відрахували з тієї причини, що він не міг вийти на гру фізично — сильно напився напередодні. Ірландія, США, Гонконг і нижчі англійські дивізіони — матчі за участю Беста всюди збирали повні стадіони. Поза футболу Бест заробляв за допомогою виступів і розпродаючи ті цінні речі, які у нього залишалися. Зокрема, з молотка пішла футболка, подарована Джорджу самим Пеле.