Кримський півострів протягом багатьох століть був місцем проживання для багатьох племен та народів. З давніх давен люди будували тут житло та масивні фортифікаційні укріплення для захисту.
Фотогалерею найстаріших пам’ятників історії, залишки яких збереглися до нашого часу, зібрало видання Крим. Реалії.
Стародавні міста потребували захисту, тож поступово навколо них розбудовували високі оборонні споруди. Фортеці складалися з декількох ліній оборони, над ними височіли вежі, а товщина стін сягала кількох метрів.
В ті часи фортеці вважалися стратегічно важливим об’єктом, сьогодні ж це пам’ятки для туристів. Мовчазні залишки масивних споруд «розповідають» багатовікову історію Криму.
В історичному центрі курортного міста Алушта знахїодяться руїни візантійської фортеці VI століття Алустон (з грецької — «протяг»). Це одна з найвизначніших пам’яток міста.
Звідси, з пагорба заввишки 44 метри, добре проглядається море, до якого навпростець всього 200 метрів.
Фортеця була збудована у формі чотирикутника неправильної форми і мала три вежі. Товщина стін становила 2-3 м. До нашого часу збереглася лише одна лише вежа і частина прилеглої до неї стіни. Їх можна побачити в центрі Алушти.
Генуезька фортеця Чембало в Балаклаві зведена в 1343 році на Фортечний горі, яку греки називали Кастрон. Фортеця була однією з ланок в торговельному ланцюгу відносин між Генуєю і Китаєм, тому при археологічних розкопках тут знаходили товари з різних куточків євразійського регіону
Колись фортеця була західним форпостом Генуезької морської республіки. Сьогодні це — комплекс руїн.
Відреставрувати Чембало обіцяють вже 15 років. Роботи то починаються, то припиняються, а старовинна фортеця залишається напівзруйнованою.
Місто-фортеця Чуфут-Кале знаходиться в гірському регіоні Криму, в 3 км від Бахчисараю. Це одне з найвідоміших кримських печерних міст. За оцінками істориків, його заснували візантійці в V-VI столітті для оборони далеких підступів до Херсонесу.
За півтори тисячі років скеля, на якій заснували Чуфут-Кале, не раз ставала притулком для різних народів. Як правило, кожен з них називав місто на свій лад. Тому воно змінило не менше восьми назв. Одне з них — Кирк-Єр. Чуфут-Кале навіть було першою столицею Кримського ханства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У стіні фортеці знайшли попередник міномета
Після перенесення столиці Кримського ханства в Бахчисарай, в фортеці залишилися тільки караїми, які розбудували поселення. За однією з версій, все місто тоді стало іменуватися Джуфт-Кале, що означає «парна фортеця». Ця назва і трансформувалося в нинішнє — Чуфут-Кале.
До кінця XIX століття, після того, як караїми та кримчаки покинули ці місця, печерне місто майже повністю спорожніло.
Якщо спуститися в місто мертвих — караїмський цвинтар Балта-Тіймез (в перекладі з кримськотатарської — «Сокира не торкнеться») — можна побачити могили, датовані ще Х століттям.
Інкерман — невелике місто в Балаклавському районі Севастополя. Але пам’яток у ньому більше, ніж у деяких областях. Територія ця була заселена в епоху мезоліту — средньокам’яної доби. У Інкерманській долині зафіксовані залишки близько 30 поселень і могильників епохи бронзи — раннього заліза — III-I тисячоліття до н.е. Оглянути ці пам’ятники навряд чи вийде, хоча артефакти прадавніх культур на навколишніх схилах іноді вимиває. А ось середньовічна фортеця Каламіта збереглося досить-таки непогано.
Її почали будувати в VI столітті при візантійському імператорі Юстиніані I, який укріплював форпостами кордон імперії в Північному Причорномор’ї. Перша назва фортеці невідома. На венеціайській морської карті XIII століття пункт в кінці Північної бухти названий Газаров, на генуезькій 1318 року — Каламита.
У 1427 року імператор кримського князівства Феодоро князь Олексій на руїнах фортеці VI століття звів нову. Вона складалася з шести веж, з’єднаних чотирма куртинами, три з яких не збереглися. Зверху відкривається вид на місто і околиці. Огляд на десятки кілометрів — найголовніше для оборонної фортеці.
З початку російської окупації Криму над руїнами фортеці підняли прапор РФ.
Будівництво генуезької фортеці в Судаку тривало близько ста років — з 1371 по 1469 рік. Незважаючи на велику площу — майже 30 га — фортеця, завдяки своєму розташуванню, була практично неприступна. Вона була побудована на Фортечній горі Дженевез-Кая висотою 157 метрів. За своїм походженням гора є давнім скам’янілим кораловим рифом і являє собою пологий з півночі і стрімкий з півдня масив, який вдається в Судакскую бухту.
Стіни фортеці товщиною 1,5-2 м у висоту сягали 6, а подекуди й 8 метрів. Висота веж доходила до 15 м.
Стіни вінчали зубці, які надійно оберігали гарнізон від обстрілу. У зовнішньому поясі оборони фортеці розташовувалося 14 веж на Фортечний горі і одна — в районі порту. Дванадцять із них до цих пір височіють над стінами, одна стоїть окремо, а від двох залишилися тільки фундаменти. До фортеці вели троє воріт, з яких до наших днів дійшли лише головні.
Сюйренська фортеця — середньовічне укріплення в Криму. Зведене ймовірно візантійцями у VI–XI століттях задля контролю Бельбекських воріт. Знаходиться на краю Баштового мису мису Кулі-бурун за 2 км від селища Куйбишеве Бахчисарайського району і за 1 км від сіла Велике і Мале Садове, яке носило колись назву Кучук-Сюйрен.
У пізньому середньовіччі фортеця використовувалося як феодальний замок — у середині XIV століття стала північним форпостом готського князівства Феодоро. Зруйнована турками після її захоплення в 1475 році, пізніше була відновлена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У стародавній фортеці відновили міст і дах вежі
Стіни Сюйреньської фортеці товсті — 2,5 м, у висоту сягають 5 м. Інформація про загальну довжину муру різниться в рызних джерелах — від 92 до 110 метрів.
Найтовстіші кам’яні стіни фортеці тягнуться від східного до західного обриву і змикаються під тупим кутом, перетинаючи мис поперек. З інших сторін Куле-Бурун був надійно захищений багатометровими урвищами.
Сьогодні збереглися сліди оборонної стіни фортеці з круглою двоповерховою вежею, яка в висоту сягає 10 м. Колись поверхи башти розділялися дерев’яними перекриттями. У башті збереглося купольне перекриття зі слідами фрескового розпису XIII–XIV ст.
Нині до башти примикає оборонна кам’яна стіна із залишками будинків, глиняного посуду, з давно зруйнованим прорізом для воріт.
Фуна — східний форпост середньовічного князівства Феодоро. Середньовічна фортеця, точніше, те, що від неї залишилося, знаходиться біля підніжжя плато Демерджі, в двох кілометрах на північ від села Лучисте поблизу Алушти. Назва фортеці в перекладі з грецького означає «димна». Спочатку, в ранньому Середньовіччі, Фуною називали і саме плато Демерджі.
Найбільша протяжність фортеці з півночі на південь — 106 м, із заходу на схід — 56 м. Поруч з фортецею в середні віки пролягав торговий шлях з Горзувіта (Гурзуфа) і Алустона (Алушти) в степовий Крим.
На думку істориків, Фуна була зведена не раніше 1422-го і не пізніше кінця 1423-го — найімовірніше, навесні-влітку 1423 року. А вже восени того ж року фортеця піддалася руйнуванню в результаті потужного землетрусу.
На відновлення та зміцнення пішло кілька років, проте незабаром будови форпосту спалили. Точні причини пожежі та її дата невідомі. У 1475 році після захоплення Криму турками-османами фортеця припинила своє існування
Останній раз Фуна піддалася сильному руйнуванню під час землетрусу 1927 року.
Біля Керчі в окупованому Криму російські археологи досліджують стародавнє поселення і 17 курганів. На його території селилися хозари, кримські татари та античні народ.
×
Джерело: gazeta.ua
