Одне з основних завдань атомних держав – це будівництво безпечних тимчасових сховищ. Подібні є у 18 країнах.
Україна могла долучитися до цього ядерного клубу ще років 20 тому, але це було невигідно Росії, і проросійське лобі гальмувало процес.
Дивіться:
У нас діють чотири атомні електростанції, але сховище для відпрацьованого палива з них має лише одна Запорізька. Решта протягом десятиліть змушені відправляти його до Росії.
Побудувати централізоване сховище на території зони відчуження Україна вирішила на початку 2000-х років. 2005 року навіть підписали контракт з американською компанією Holtec.
Утім, по-справжньому за будівництво стратегічного об’єкту чомусь взялися лише через 10 років, після початку російської агресії. У будь-який момент Москва могла відмовитися приймати наші відходи. Це загрожувало зупинкою енергоблоків та енергетичним колапсом в Україні.
Та навіть за умов війни з Росією життєво важливий для держави проект загруз у корупційних схемах. Підряд на будівництво дістався компанії, наближеній до скандального екснардепа й колишнього президента корпорації Укрбуд Максима Микитася.
Нині Микитась є фігурантом багатьох розслідувань і перебуває в СІЗО за підозрою в махінаціях з житлом для Нацгвардії. Тендер на добудову сховища тим часом заблокований, але в Енергоатомі все-таки сподіваються найближчим часом запустити його в роботу.
Першу партію з Рівненської станції тут планують прийняти в квітні 2021 року. Загалом сюди звозитимуть від 12 до 15 контейнерів щороку.
Водночас, чутки про те, що Україна прийматиме на зберігання радіоактивні матеріали з-за кордону самі ядерники і незалежні експерти називають безпідставними.
Відпрацьоване ядерне паливо набагато більш радіоактивне, ніж свіже. Однак розташоване в зоні відчуження сховище обіцяють зробити максимально безпечним.
За проектом, майданчик з контейнерами має витримувати потужні землетруси, смерчі та навіть падіння літака. А також – притаманні останнім часом Чорнобильській зоні лісові пожежі.
Та навіть таке сховище все одно буде тимчасовим. Відпрацьоване паливо залишатиметься радіоактивним ще тисячі років.
Поки що частину відпрацьованого палива ми відправляємо у Росію. У тому числі на сумнозвісне челябінське об’єднання Маяк, на якому відбулось декілька серйозних аварій. Три роки тому вся Європа відчула вплив смертоносного рутенію.
Крім зберігання відходів, зараз стратегічне питання для нас – це максимально зіскочити з російської атомної голки. Відомо, що всі енергоблоки наших АЕС – радянського зразка, а паливо для них постачала Росія.
Та після 2014 року така монополія стала загрозою для нацбезпеки. Співпраця з американсько-японською компанією Westinghouse Electric Company почалася 15 років тому, але Москва постійно вставляла палиці у колеса. За Януковича взагалі все застопорилося. І лише останні роки крига скресла.
Днями в присутності президента Енергоатом і Westinghouse підписали угоду про постачання палива на інші реактори та АЕС. Westinghouse навіть не проти збудувати для нас власний завод з виробництва паливних збірок для АЕС. В Україні для цього є всі ресурси.
Цього року Міненерго вже примусово обмежувало потужності АЕС на догоду власникам вітрових та сонячних станцій. Виконувачка обов’язків міністра енергетики Ольга Буславець навіть пропонувала ядерникам зайнятися майнингом криптовалют, аби спалити зайву електрику.
І це притому, що АЕС виробляють більше половини української електроенергії і на відміну від зелених станцій, не забирають гроші з бюджету держави, а є його донорами.
Здорожчання тарифів та безробіття
. На 46% вже зросла ціна для промисловості. На таке рішення регулятора вплинула зупинка атомних блоків і трикратне підвищення максимальної ціни, за якою зелена енергетика продається на ринку.
Зменшення виробництва енергії на атомних станціях на 40% – це фактично обмеження конкуренції на всьому ринку. Адже нині саме атомна електроенергія найдешевша. Її заміна дорожчою енергію з приватних ТЕЦ одразу ж підніме тарифи для промисловості.
Джерело:
fakty.com.ua
