16 червня 1963 року відбувся космічний політ першої у світі жінки-космонавта Валентини Терешкової. Їй було всього 26 років. Вона провела на орбіті майже три доби, за цей час «Восток-6» обернувся навколо планети 48 разів, після чого капсула з космонавткою приземлилася в Алтайському краї. Але сам політ Терешкової було досить невдалим. Більше того, вона тоді ледь не загинула.
Дівчина з народу
Перші космічні польоти відбувалися в умовах жорсткої конкуренції між СРСР і США. Після дебютного «чоловічого» польоту в американців залишався лише один козир — підготувати «жіночий» політ. Щойно в СРСР надійшла інформація про підготовку для космічної програми американської льотчиці Джеррі Кобб, було прийнято рішення про підготовку радянських жінок до польоту в космос.
Оскільки жінок-пілотів у званні офіцерів ВПС тоді не було, відбір ішов за «спортивним» напрямком. 15 січня 1962 року ДОСААФ представив особисті справи 58 жінок. Після їх розгляду та проходження госпітального обстеження залишилися п’ятеро: Жанна Йоркіна (22 роки), Тетяна Кузнєцова (20 років), Валентина Пономарьова (28 років), Ірина Соловйова (24 роки), Валентина Терешкова (25 років). Заміжня і з дитиною була тільки Пономарьова, вона ж мала навички пілота (освоєні машини — «По-2», «Як-18») і вищу освіту (інженер-механік рідинних ракетних двигунів).
Дівчата пройшли нелегкі випробування: їх поміщали в термокамеру з екстремально високими температурами, у приміщення з підвищеною вологістю, сурдокамеру (камера тиші й самотності), вони відпрацьовували дії у невагомості на МіГ-15, вчилися заземлюватися на воду, стрибаючи з парашутом (тренування потрібні були для приземлення під час посадки космічного корабля). Проводилися і психологічні тестування: важливо було зрозуміти, наскільки комфортно буде жінкам під час перебування в космосі. Враховувалося все, аж до менструальних циклів.
З професійної точки зору, найпідготовленішою до польоту була Валентина Пономарьова, однак Юрій Гагарін, з самого початку висловлювався проти неї. Він симпатизував Валентині Терешковій, відзначаючи її серед інших. Напевно, вона подобалась йому своїм вольовим характером. Терешкову відзначав і Корольов.
«Заради освоєння космосу можна ризикувати життям чоловіків-льотчиків, якщо дуже потрібно — «неодружених дівчат» (саме так він висловився), хоча й не варто було б. Але неприпустимо ризикувати життям матері», — згадує Пономарьова.
Нескінченним суперечкам поклав кінець Микита Хрущов. Є версія, що він вибирав майбутню космонавтку за фотографією. Але, швидше за все, зіграло роль те, що Терешкова відмінно підходила під ідеал дівчини з народу, яка домоглася всього власною працею. Валентина народилася в бідній селянській родині, працювала на ткацькій фабриці.
Політ «Чайки»
Коли корабель «Восток-6» із першою жінкою-космонавтом Валентиною Терешковою (позивний «Чайка») на борту вийшов на розрахункову орбіту, здавалося, що й далі все буде добре — наземні служби відзначили зібраність Терешкової, чіткість її реплік.
«…Усі, хто бачив Терешкову під час підготовки старту і виведення корабля на орбіту, хто слухав її доповіді по радіо, одностайно заявили: «Вона провела старт краще за Поповича та Ніколаєва». Терешкова встановила радіозв’язок з Биковським, відмінно провела переговори з Хрущовим і дуже толково доповідає про хід польоту,» – писав у щоденнику генерал-лейтенант Каманін.
Але на другу добу, 17 червня, керівники польоту звернули увагу на нечіткі ухильні відповіді Терешкової. Її поведінка насторожувала й викликала сумнів у бадьорих звітах.
Терешкова розповідала, що першу добу практично не відчувала скафандра; потім з’явилися ниючі болі в правій гомілці, які не минали до самої посадки. Її нудило, вона не могла їсти заготовлений провіант, була млява й сонлива. Через проблеми з самопочуттям вона фактично зірвала програму наукових експериментів: не змогла відв’язатися від крісла, не змогла дотягнутися до укладок з матеріалами.
18 червня Терешкова повинна була випробувати ручне управління, щоб у разі відмови автоматичної системи орієнтації перед спуском узяти ситуацію під контроль на поточному витку. Однак ані з першого, ані з другого разу в неї нічого не вийшло.
«З Терешковою розмовляв кілька разів. Відчувається, що вона втомилася, але не хоче зізнатися в цьому. В останньому сеансі зв’язку вона не відповідала на дзвінки ленінградського вимірювального пункту», – записав Каманін у щоденнику. «Ми включили телевізійну камеру і побачили, що вона спить. Довелося її розбудити і поговорити з нею і про майбутню посадку, і про ручну орієнтацію. Вона двічі намагалася зорієнтувати корабель і чесно зізналася, що орієнтація по тангажу в неї не виходить. Це обставина всіх нас дуже турбує».
З’ясувалося, що через помилки в монтажі кабелів управління автопілот космічного корабля міг узяти невірний курс — і Валентина Терешкова зіткнулася з реальною перспективою загубитися в космосі й загинути. Гагаріну, який стежив за польотом, вдалося придумати, як виправити ситуацію, і Терешкова все ж змогла повернутися.
Повернення на Землю
У момент сходження з орбіти Терешкова доповіла про спрацювання гальмівної установки і початку спуску, але її не почули. Фахівці розхвилювалися, адже ніхто не знав, що відбувається з кораблем. Проте «Восток» усе зробив за графіком. Катапультування відбулося м’яко, Терешкова приземлилася в 400 метрах від спускного апарата, поблизу від розрахованого району.
Під час посадки через некерований парашут Терешкова сильно вдарилася обличчям об гермошлем, розбила ніс і отримала синець під оком.
Місцеві жителі допомогли їй зняти скафандр, і вона на знак подяки подарувала їм тюбики з «космічною» їжею. Вони у відповідь нагодували її картоплею з цибулею і напоїли кумисом, що порушувало всі медичні інструкції. До того ж Терешкова намагалася на Землі дописувати бортовий журнал, і це помітили прибулі пошуковики.
Через свої дії Терешковій пізніше довелося витримати справжній рознос від Сергія Корольова.
«Мені треба з Валею поговорити. Через десять хвилин я її до вас відпущу». Конфіденційна розмова тривала хвилин тридцять. Корольов з’явився першим. Подивившись на присутніх, лукаво посміхнувся і швидко вийшов. Ще кілька хвилин ми чекали на Терешкову. Вона не могла приховати заплаканих очей і пригніченого стану. У мене було відчуття, що вона от-от заплаче. Врешті-решт ми розберемося з цим ручним керуванням, а зараз Терешкову треба звільнити від наших допитів» — писав академік Борис Черток.
Історик радянської космічної програми Ярослав Голованов у своїй книзі «Корольов» описував обурення Сергія Корольова польотом Терешкової: «Щоб я колись зв’язався з жінками! — гарячкував він, звертаючись до дружини. — Ніколи! Запам’ятай, дитино, бабам у космосі робити нема чого!»
Після польоту Терешкової керівники радянської космічної програми скасували всі польоти жінок у космос. Друга радянська жінка-космонавт Світлана Савицька побувала на орбіті тільки через 19 років.
×
Джерело: gazeta.ua
