Війна на Донбасі: Маріуполь звільнили від терористів

13 червня 2014 року — День звільнення Маріуполя українськими військовими від проросійських терористів.

Ця дата стала переломною у війні Росії проти України та завадила подальшій окупації українських територій.

Із самого початку Маріуполь як великий промисловий центр та портове місто відігравав у стратегічну роль у сепаратистському проєкті Путіна під назвою «Новоросія». Найголовніше — він відкривав вихід окупантам до Азовського моря, що дозволяло пряме морське сполучення з анексованим Кримом. Якби ж росіянам вдалося захопити південь Донецької, Запорізької та Херсонської областей, це відкрило б для них шлях на півострів суходолом.

Тож не дивно, що з самого початку російської агресії — березня 2014-го — Маріуполь опинився у вирі подій «Руської весни».

Під контролем бойовиків місто опинилося у квітні 2014 року, які захопили приміщення міської ради та інших державних органів.

«Зелене світло» сепаратистам дало проголошення так званої ДНР 6 квітня в Донецьку. Це викликало різну реакцію мешканців Маріуполя: одні люто підтримували це, інші — влаштовували акції у підтримку соборної України.

13 квітня бойовики так званої ДНР за бездіяльності місцевих правоохоронців захопили будівлю міської ради та вивісили на даху прапор терористів. У цей же день сепаратисти напали на учасників проукраїнського мітингу, в результаті чого 9 активістів потрапили до реанімації.

Увечері 16 квітня сепаратисти здійснили спробу захоплення військової частини №3057 Нацгвардії України, в результаті чого троє з них загинули, 13 поранено і 77 затримано. Для нейтралізації бойовиків до Маріуполя перекинули спецпідрозділ МВС «Омега».

Напередодні 1 травня над будівлями районних адміністрацій вивісили прапори «ДНР», у день свята відбулися демонстрації під прапорами терористів та російськими.

В ніч з 3 на 4 травня у центрі міста сталися збройні сутички, а наступного дня з’явилося відеозвернення про висунення маріупольських бойовиків на допомогу сепаратистам Слов’янська. У місті активно пропагандували так званий референдум щодо статусу Донецької республіки.

Уночі 6 травня сепаратисти добровільно залишили приміщення Маріупольської міськради, а вранці 7 травня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що вночі місто звільнили від бойовиків.

В той самий час поблизу селища Мангуш було обстріляно автобус з бійцями спецзагону «Азов». У наслідок інциденту 1 бойовика було вбито, 2 взято у полон. Серед них був так званий міністр оборони ДНР Ігорь Какідзянов.

Вдень прихильники республіки відновили контроль над будівлею міської ради, причому співробітники міліції просто покинули площу перед установою. В’їзди до Маріуполя заблокували блок-постами.

8 травня українські силовики знов відновили контроль над міськрадою.

Проте вранці 10 травня повідомили, що керівництво АТО ухвалило рішення про відведення з Маріуполя бійців Національної гвардії — щоб уникнути ескалації у місті.

Звільнити Маріуполь попередньо планувалося 23 травня 2014 року для того, щоб дати можливість організувати підготовку до виборів президента України. Однак після аналізу від цього плану відмовилися. Також було вирішено, що звільнення міста наявними силами ЗСУ та Нацгвардії неможливе, тож єдиним виходом визнали доукомплектацію та озброєння батальйону «Азов».

Остаточною датою звільнення Маріуполя призначили 13 червня.

До речі, за день до операції з міста втекла банда одного з ватажків терористів Андрія Борисова «Чечена», який отримав інформацію про майбутній штурм «азовців», але інших не попередив.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнили перше місто на Донеччині

Штурм Маріуполя

До штурму залучили «азовців», також в операції взяли участь дві роти батальйону «Дніпро-1», 1-ша бригада Національної гвардії та бійці 79-ї окремої аеромобільної бригади. Допомагали місцеві активісти та члени «Правого сектора».

Район проведення операції завчасно заблокували військові ЗСУ та нацгвардійці.

Штурм розпочався близько 5 години ранку. Спершу бійці «Азову» вдарили по позиціях терористів із ЗУ-23, після за справу взялися штурмові групи. Вже за кілька годин українські військові ліквідували основні опорні пункти та техніку терористів.

Місцеві жителі жодного опору силам АТО не чинило, хоча члени місцевої «Компартії України» закликали допомагати сепаратистам.

Старший прапорщик військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ Роман Грицик розповів про ті події: «Нас підняли о 3 годині ранку. Нам поставили завдання по утриманню кільця навколо опорних пунктів ворога, не давати бойовим групам сепаратистів змоги вирватись та зайти в тил й фланги штурмових підрозділів. Центр Маріуполя був оточений. То тут, то там з’являлись озброєнні фігурки, і знову зникали між будинків та в зелені. Ми звісно відкривали вогонь. Кожен утримував свій сектор. У цей день місто прокинулось від вибухів та автоматних черг. Бої закінчились близько опівдня».

Місцеві по-різному сприйняли прихід української армії багато хто ставився вороже до бійців, але згодом ситуація змінилася.

Військовослужбовець військової частини 3008 НГУ з позивним «Карбон» розповідав: «Тепер розумію, якби ми тоді не вибили бойовиків з міста, могли втратити Маріуполь. Після його звільнення люди почали виходити на вулиці, спілкувались з нами. Було дуже приємно бачити, що через 2 місяці їх відношення до нас змінилося — вони раділи».

Під час деокупації міста поранення отримали 5 бійців Нацгвардії, 6 окупантів ліквідували, 17 отримали поранення. Близько 30 членів НЗФ затримали, деяким вдалося втекти на окуповані території Донбасу.